Ліна Костенко. Маруся Чурай

«Ця дівчина не просто так, Маруся.Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.Коли в похід виходила батава,Її піснями плакала Полтава.Що нам було потрібно на війні?Шаблі, знамена і її пісні» /Іван Іскра про Марусю/

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» визначної української поетеси Ліни Костенко — один із вершинних творів української літератури, своєрідна енциклопедія духовного життя нашого народу в XVII ст. Висока драма любові вирує на тлі епічних історичних змагань, де доля легендарної Марусі Чурай тісно переплетена з долею України.

"Красива я була, правда? 
Схожа на свою матір.
Смілива я була, правда?
Схожа на свого батька. 
Співуча я була, правда? 
Схожа на свій народ. 
/Ліна Костенко. Маруся Чурай/

«Маруся Чурай» — історичний роман у віршахЛіни Костенко, опублікований 1979 року. Сюжет вибудовано навколо легенди про Марусю Чурай — відому українську піснярку. У міні-пролозі роману є вказівка на історичну основу твору: «Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту». Справжні події ХVII ст., на тлі яких розвивається сюжет твору, відтворено в образах Богдана Хмельницького, Якова Остряниці, Северина Наливайка, Павла Павлюка, Яреми Вишневецького. У 1987 році за роман авторка була відзначена Національною премією України імені Тараса Шевченка.
Темою роману є зображення нещасливого кохання Марусі Чурай і Грицька Бобренка на тлі історичних подій ХVII ст.
Основною ідеєю твору дослідники вважають змалювання незнищенності особистості з багатим духовним світом і українського народу, глибока віра в їхню духовну силу.

Сюжет та композиція. Події розгортаються протягом року: судять Марусю влітку, а помирає дівчина від сухот навесні. Особливістю композиційної побудови є ретроспективний показ подій: спочатку подія, а потім те, що їй передувало. Центральним розділом роману дослідники визнають третій розділ під назвою «Сповідь».

I розділ «Якби знайшлась неопалима книга». Дощенту знищена пожежею Полтава 1658 р. Суд над Марусею, яку звинувачено в отру­єнні коханого Грицька Бобренка. На захист Марусі стають козаки — полковник Мартин Пушкар та Іван Іскра. Марусі виносять смертний вирок.

II розділ «Полтавський полк виходить на зорі». Полтавський полк на зорі вирушає в похід боронити волю свого народу.

III розділ «Сповідь». Маруся перебуває у в'язниці, вона згадує ди­тинство, батьків, родинні стосунки; дитинство Гриця, його батьків і їхні сімейні стосунки; далі постає історія кохання Марусі й Гриця і його зра­да з Галею Вишняківною. У кінці розділу Марусю виводять на страту.

IV розділ «Гінець до гетьмана». Іван Іскра мчить до гетьмана Бог­дана Хмельницького, щоб сповістити про суд над Марусею. Гетьман своїм універсалом скасовує смертний вирок Марусі.

V розділ «Страта». Марусю виводять на площу для страти, де зі­бралася чи не вся Полтава, люди по-різному висловлюються щодо Марусиної трагедії. В останній момент перед стратою на площу вривається Іван Іскра з добутим універсалом, у якому наказано скасувати вирок з огляду на пісенний талант Марусі і героїзм її батька Гордія, якого як оборонця України було покарано на горло у Варшаві.

VI розділ «Проща». Маруся вирушає на прощу до Києва і по дорозі знайомиться з мандрівним дяком-філософом, який розповідає їй про Якова Остряницю, Северина Наливайка та князя Ярему Вишневецького. Маруся глибоко осмислює історію України з розповідей дяка і з побачених у дорозі картин зруйнованої Батьківщини.

VII розділ «Дідова балка». Іван Іскра відвідує старого запорожця, колись визволеного з двадцятилітньої турецької неволі, який оселився під Полтавою й займається різьбярством. Іван попереджає діда про наступ ворожих військ, але той вирішив не покидати свою домівку.

VIII розділ «Облога Полтави». Брами Полтави зачинені, гармати націлені на ворога. Полтава мужньо тримається в польській облозі вже четвертий тиждень. Іван Іскра відвідує самотню Марусю (її мати померла) і пропонує одружитися. Маруся відмовляє парубкові.

IX розділ «Весна, і смерть, і світле воскресіння». Маруся попрощалася з Іскрою, виснажена горем і хворобою, чекає свого кінця. Облогу знято, і місто повертається до звичного життя. Повз будинок Марусі проходять козаки й співають її пісні, а далі дівчата — пісню «Ой не ходи, Грицю».

У романі переплітаються дві сюжетні лінії — осо­биста (взаємини Марусі Чурай та Грицька Бобренка) й історична (боротьба українського народу проти загарбницької політики польської шляхти).

Проблематика роману. У романі авторка порушує цілу низку проблем, які не втрачали своєї актуальності в усі часи.
Тема любові є однією з головних. Твір дає змогу кожному читачу відкрити для себе красу й силу людської любові, хай навіть ця любов зазнала зради й призвела до трагічної розв'язки. «Маруся Чурай» збагачує нас своєю «філософією любові», у якій це по­чуття визнається як особлива духовна цінність. Проблема любові і зра­ди, що теж належить до «вічних» тем, вирішується як складова частина філософії любові. Любовний трикутник розгортається у творі не лише через образи Марусі-Гриця-Галі, а й Марусі-Гриця-Івана. Саме останній, хлопець, який щиро кохає Марусю, козак, полковий обозний, звиклий до випробувань і битв, щоб урятувати кохану від страти (за вироком суду), звертається за допомогою до самого гетьмана Хмельницького. Коли заграли знову труби до походу, Іван відразу відгукується на поклик гетьмана, він у перших лавах, під корогвами. Для нього обов'язок — найперше і святе.
Чільне місце у творі займає інша «вічна» проблема літератури — митець і народ, митець і суспільство. Головна героїня роману, Маруся Чурай, цілком справедливо показана Л. Костенко як геніально обдарований ми­тець, як один із творців українських пісень, що набули найбільшого поширення й принесли всесвітню славу нашому народу. У часи, коли жила Маруся Чурай, українська писемна література через певні умови була ще слабо розвинутою. Проте народ мав своїх митців, які були його голо­сом, його душею. Маруся Чурай — одна з них. Дівчина мала власне розуміння завдань творчості, її суспільного значення. Як митець, як людина незвичайна, виняткова, вона відчувала й глибоко переживала різне ставлення до себе з боку сучасників — від щирого захоплення й любові до повного нерозуміння і навіть агресивності до себе як до людини, що є «не такою, як усі». Немає сумніву, що Л. Костенко, змальовуючи образ своєї попередниці, української поетеси XVII ст., внесла в цей образ багато чого зі свого часу, зі своїх стосунків з українським «застійним» суспільством 70-80-х років.

Більш як 350 років тому з уст молодої української дівчини полетіла у світ тиха журлива пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Цю пісню люблять і співають до сьогодні, вона існує в записах фольклористів, обробках композиторів, перекладах на німецьку, чеську, французьку, польську, англійську мови.

В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному українце­ві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю...».
Історичне полотно твору становить окрему сторінку, через яку ще раз висві­тилися долі героїв роману. І життєву лінію головної героїні, Марусі Чурай, Ліна Костенко ввела в бурхливі соціально-політичні перипетії суспільного поступу України XVII ст., а ще точніше — періоду визвольної війни під про­водом Богдана Хмельницького. Представники козацької республіки в рома­ні — Богдан Хмельницький, Лесько Черкес, Мартин Пушкар, Іван Іскра, Яким Шибилист і ті, хто з небуття «повернулися в думі» (Яків Остряниця, Гордій Чурай, Павлюк, Наливайко). До цього славного лицарства належить і дід Галерник, «самітник і химерник», котрий «од трьох шабель ще й досі не загоєн». Грицько Бобренко теж козак, але він з часом засвоїть іншу мораль, далеко не козацьку, неодноразово повторивши Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям».
Любов і зрада, пісня й історія — найголовніші ідейно-естетичні начала, що визначають багатство поліфонії твору.
Твір побудований на антитезі — протиставленні високого й низького, призе­мленого й духовного. Вибір життєвих пріоритетів ділить персонажів твору на два світи, які перебувають у жорсткому конфлікті. І всі події життя героїв визначаються їх належністю до котрогось із цих світів. Протиборство двох таборів не лише соціальне — воно має ширше підгрунтя. Соціальне розшару­вання помітне вже в першому розділі, коли знайомимося із запорожцями та «домариками»; наявна також і відмінність їх духовних світів. Саме цей конф­лікт у романі — чи не найголовніший. Для українця того часу основний спо­сіб життя — осілий, тобто життя хлібороба, селянина. Тому, наприклад, не можна сприймати образ Бобренчихи, яка закопалася в землю, «як кріт», лише негативно. Цей образ радше правило, ніж виняток. Винятком є Маруся — з її духовним буттям понад своїм часом.

Рецензії до книги

• Роман у віршах "Маруся Чурай" запам'ятався мені як найяскравіший твір, з усіх прочитаних мною у рамках шкільної програми. Поезія Ліни Костенко, на мою думку, є однією з найпрекрасніших сторінок української літератури, а роман "Маруся Чурай" є окремою сторінкою у творчості цієї поетеси, адже на відміну від ліричних віршів цієї авторки вищезгаданий твір підіймає тему історичного минулого нашої Батьківщини і розповідає історію легендарної дівчини Марусі, великої поетеси і піснярки, видатної представниці українського народу. У романі чітко виділяються дві сюжетні лінії: любовна, пов'язана з історією вірного кохання зрадженої дівчини і історична, присвячена героїчному минулому України часів правління Богдана Хмельницького. Трагічна історія кохання сильнішого за будь-які життєві обставини зворушила мене і змусила співпереживати головній героїні. Проста дівчина Маруся щиро кохала Гриця, проте коханий дослухався до настанов своєї матері і одружився на іншій дівчині, яка була багатою. Недаремно у романі зазначається, що "нерівня душ - це гірше, ніж майна". Однієї зрадою справа не завершилася: після смерті Гриця Марусю звинуватили в тому, що вона начебто його отруїла. Бідній дівчині ледве вдалося оминути смерті. Проте хіба життя її могло продовжуватися далі і йти так, як раніше, коли так сильно боліла душа? Давно це було. З тих часів вже минуло не одне сторіччя, але живе історія, і живуть пісні Марусі Чурай, адже "ця дівчина не просто так Маруся, це - голос наш, це - пісня, це - душа!"/masha.chekareva Чекарёва/
• Шедевр української та світової поезії. 100% користувачів вважають цей відгук корисним Нещодавно придбала цю книгу тут, на Yakaboo. З радості, що такий шедевр (та ще й подарункове видання!) з'явився у продажу я взяла одразу дві книги. :) Одну собі, іншу на подарунок. Ясна річ, що сам твір Ліни Василівни Костенко я читала, і не раз. Але вперше тримаю у руках таке шикарне видання! "А-ба-ба-га-ла-ма-га" і так є одним з найпрестижніших українських видавництв, а з "Марусею Чурай" взагалі постаралося на славу, вразило читачів і неймовірними ілюстраціями Владислава Єрка, і якістю видання, і прекрасною палітуркою... Я давно не тримала в руках подібної книги. А може навіть ніколи такої не тримала. Тверда палітурка, обтягнена коштовною тканиною, із золотим та сліпим тисненням, друк бронзою і червоним металіком - це солідно і красиво. Ми всі звикли до ілюстрацій В.Єрка у дитячих книжках, а тут перед нами постає наче зовсім інший художник. Єрко для дорослих - це щось фантастичне. Дуже раджу придбати або хоч потримати в руках цю неймовірно прекрасну книгу. У ній якість і цінність надрукованого твору + ілюстрації набагато вищі за досить скромну ціну! Купуйте українські книги! Підтримуйте вітчизняних видавців! Про сам твір багато писати не буду. "Маруся Чурай" давно вже стала класикою української літератури та її шедевром. Чи знайдуться серед нас люди, які не читали цю поему про дівчину-душу українського народу, про щире кохання, зраду, трагедію Марусі? Усі події в поемі відбуваються на тлі історії часів Б.Хмельницького. Ліна Василівна (як Тарас Шевченко) у своєму творі напророчила чимало історичних подій та настроїв суспільства, які панують і нині. І вічними та пророчими будуть більшість рядків із "Марусі Чурай". Особисто я постійно наводжу приклади з цього твору своїй 18-річній доньці. Хоч ми живемо в інший час, і в нас тепер купа гаджетів, та незмінними лишаються людські душі. І вічними є найголовніші речі для людини - Батьківщина, вірність, кохання, сім'я./ternivchanka/
• Ліна Костенко – одна з найталановитіших письменниць сьогодення. Ії творчість надихає та чарує кожного, хто хоч на декілька хвилин порине у світ її поезії чи прози. «Маруся Чурай» - чи не найвидатніший твір цієї майстрині слова, в який закохані представники не одного покоління. Цей роман у віршах – джерело не тільки чудових цитат, а й палких ідей та думок Ліни Костенко. Вона розповідає про любов і зраду, стосунки дітей і батьків, патріотизм і відданість принципам. Твір про українську талановиту співачку часів козацьких походів Марусю Чурай (кажуть, вона є авторкою народних пісень «Віють вітри, віють буйні» та «Засвіт встали козаченьки»). Її життя перетворилося на трагедію через кохання. Ні, кохання, на диво, було взаємним, але, незважаючи на це, нещасливим. Несправедливі засудження, чутки та…суд. Роман у віршах неймовірно цікавий, адже він не є звичайним твором шкільної програми, до яких ми звикли. Наприклад, події розгортаються не в хронологічній послідовності; більш того, вони гармонічно поєднані з думками та коментарями самої Ліни Костенко (так, ліричні відступи можуть бути цікавими)./Екатерина Алеко/
• Літературознавці про твір. Читаючи роман Л. Костенко, постійно відчуваєш його перегук із вчорашнім, зовсім недавнім, і сьогоднішнім днем. У тогочасних типах досить часто пізнаєш теперішні. Окремі проблеми, що були гостро актуальними для України в XVII ст., залиша­ються такими ж і сьогодні. Саме до них належить проблема патріотизму, що виявляється в готовності безкорисливо служити Україні. У романі створено ряд образ персонажів, прекрасних завдяки своїм лицарським прагненням здобути волю Батьківщині. Одночасно бачимо й людей без­крилих, зосереджених на власному благополуччі, не запалених високим патріотичним почуттям, — такі люди є зрадниками національної справи… Тема любові є однією з головних у романі Л. Костенко. її твір дає змогу кожному з нас відкрити для себе красу й силу людської любові, хай навіть ця любов зазнала зради й призвела до трагічної розв’язки. «Маруся Чурай» збагачує нас своєю «філософією любові», у якій це по­чуття визнається як особлива духовна цінність. Проблема любові і зра­ди, що теж належить до «вічних» тем, вирішується як складова частина філософії любові. Найчільніше місце у творі займає інша «вічна» проблема літератури — митець і народ, митець і суспільство. Вочевидь, у світовій літературі не­має видатного поета, який би не порушував загальнолюдську проблему і не надавав би їй свого трактування. Головна героїня роману, Маруся Чурай, цілком справедливо показана Л. Костенко як геніально обдарований ми­тець, як один із творців українських пісень, що набули найбільшого поширення й принесли всесвітню славу нашому народу. У часи, коли жила Маруся Чурай, українська писемна література через певні умови була ще слабо розвинутою. Проте народ мав своїх митців, які були його голо­сом, його душею. Маруся Чурай — одна з них. За Л. Костенко, вона мала своє розуміння завдань власної творчості, її суспільного значення. Як митець, як людина незвичайна, виняткова, вона відчувала й глибоко переживала різне ставлення до себе з боку сучасників — від щирого захоплення й любові до повного нерозуміння і навіть агресивності до себе як до людини, що є «не такою, як усі». Немає сумніву, що Л. Костенко, змальовуючи образ своєї попередниці, української поетеси XVII ст., внесла в нього багато чого зі свого часу, зі своїх особистих стосунків з українським «застійним» суспільством 70-80-х років /Г. Клочек/.

P.S. Про автора. Ліна Василівна Костенко (19 березня 1930, Ржищів, Київська область, Україна) - українська письменниця-шестидесятниця, поетеса. Лауреат Шевченківської премії (1987).
Народилася в родині вчителів. У 1936 році сім`я перебралася з Ржищева до Києва, де Ліна закінчила середню школу. Навчалася в Київському педагогічному інституті, Московському літературному інституті імені А. М. Горького, який закінчила в 1956 році.
Ліна Костенко була однією з перших і найбільш примітних у плеяді молодих українських поетів 1950-1960-х років.
Збірники її віршів «Промені землі» (1957) й «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а книга «Подорожі серця», що вийшла 1961 року, не тільки закріпила успіх, але й показала справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім`я серед видатних майстрів української поезії.
Обмеження свободи творчої думки, різні «опали» в часи застою призвели до того, що тривалий час вірші Л. Костенко практично не друкувалися. Але саме в ті роки поетеса, незважаючи ні на що, посилено працювала, крім ліричних жанрів, над романом у віршах «Маруся Чурай», за який у 1987 була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Р. Шевченка.
Книги Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали неабиякими явищами сучасної української поезії.
Перу поетеси належать також збірка віршів «Сад нетанучих скульптур» (1987) і збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987). Разом з А. Добровольським - кіносценарій «Перевірте свої годинники» (1963).
Ліна Костенко — почесний професор Національного університету Києво-Могилянська академія; почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка (1987) (за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність»); лауреат премії Петрарки (Італія, 1994); лауреат Міжнародної літературно-художньої премії ім. О. Теліги (2000). Також була нагороджена відзнакою Президента України (1992) й Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2000), але публічно відмовилася від звання Героя України.
Твори Ліни Костенко перекладені англійською, білоруською, естонською, італійською, іспанською, французькою, німецькою, італійською й французькою мовами.
На публіці з`являється вкрай рідко, веде самітницький спосіб життя; живе в Києві.
У 2010 році вийшов перший роман у прозі Ліни Костенко — «Записки українського самашедшого». Поетеса писала його майже 10 років. У романі описується період президентства Леоніда Кучми й Помаранчевої революції. Головний герой роману, 35-річний програміст, познайомився зі своєю майбутньою дружиною ще під час Революції на граніті. Його батько — відомий перекладач, шестидесятник, у якого є нова молода дружина й дуже інтровертний син. Дружина головного героя — філолог, дослідник Миколи Гоголя. Син вчиться у школі, дружить із сусідом Борькою, сином «нового українця». Головний герой веде так звані «Записки», записуючи всі катастрофи, події й скандали, про які дізнається з новин. Таким чином він намагається дати вихід своїм емоціям у корумпованій країні під керівництвом Кучми й не скотитися до повного цинізму. Паралельно в записках знаходять своє відображення часто проблематичні відносини головного героя зі своєю дружиною. Загальний іронічний, песимістичний, скептичний тон записок під кінець кардинально змінюється, коли герой переживає події Помаранчевої революції. Книга насичена ремінісценціями й прямими цитатами з творів Гоголя, а також з «Мастера и Маргариты» Булгакова.

Книга онлайн на УкрЛіб Ліна Косенко. Маруся Чурай. Історичний роман у віршах.

Матеріали /Режим доступу станом на 18.03.2020/: https://www.yakaboo.ua/marusja-churaj.html#tab-description
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1042
https://onlyart.org.ua/ukrainian-poets/lina-kostenko/lina-kostenko-marusya-churaj-istorych/
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8F_%D0%A7%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%B9_(%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD)
https://bukva.ua/ua/catalog/browse/314/1/733742
https://ukrclassic.com.ua/katalog/k/kostenko-lina/3303-detalnij-analiz-marusya-churaj-kostenko 
https://navsi200.com/marusya-churaj/ 
http://na-skryzhalyah.blogspot.com/2017/03/blog-post_12.html

Підготувала науково-технічна бібліотека
Абонемент художньої літератури
провідний бібліотекар Федорак Н.Г.;
Відділ інформаційних технологій і комп'ютерного забезпечення
зав. сектору Новосад В.Я.

Матеріал підготовлено 18.03.2020р.