Гідей О.Г. ЗА КАДРОМ.UA

Оксана Гідей "За Кадром.UA" Сучасний гостросюжетний кіно-роман для дорослих жінок, що переносить читача у закулісний світ акторів театру та кіно. Приємне проведення часу для тих, хто втомився від проблем сьогодення гарантоване. Без політики, напрягу чи кримінальних розборок. 

Неординарний сюжет, динамічний розвиток подій, цікаві подробиці бурхливого акторського життя на сцені і за лаштунками. У кадрі і за кадром.  
Дуже гарний подарунок для жінок, які люблять думати, мріяти, читати романи, дивитися життєві серіали.

Гідей О.Г. За кадром. ua [Текст] : [кіно-роман] / О. Г. Гідей. – Львів : Добра книжка, 2020. – 510 с.

Це перший кінороман автора.
Ця книга стане в пригоді тим, кому хочеться чогось такого лайтового і нового. 
Сучасний гостросюжетний кінороман, шо переносить читача у закулісний світ авторів театру та кіно. Реальне життя, де вони, як і всі ми, живуть без сценарю, без гриму і масок. Справжні взаємини: любов і ненависть, благородство і підступ, випробування та інтриги, що відбуваються поза знімальним майданчиком вплітаються в єдину сюжетну лінію і створюють враження багатосерійного фільму.
Ще одна історія справжнього кохання захопить читача неординарним сюжетом, динамічним розвитком подій та цікавими подробицями бурхливого акторського життя. На сцені і за лаштунками. У кадрі і за кадром.
Неординарний сюжет, динамічний розвиток подій, цікаві подробиці бурхливого акторського життя на сцені і за лаштунками. У кадрі і за кадром. 

Від автора.
"Дорогий читачу!
Перш за все, дозвольте подякувати за те, що Ви читаєте. І особливо за те, що читаєте українською. Цей роман для Вас, якщо любите спостерігати за життям і послідовним розвитком подій. Ця книга для Вас, якщо ви втомилися від політики, життєвих проблем та того негативу і фальші, які настирливо нав’язує нам сучасне телебачення. Тут цього немає. Немає політики, катастроф, мафіозних розборок і міжзоряних воєн. Є щось інше. Але не менш захоплююче. Тут про справжнє і вічне-про кохання і ненависть, благородство і підступ, зраду і дружбу, про цікавих людей і їх взаємини.
Події, описані у кіноромані «За кадром.ua» відбуваються у 2005-2010 роках в Україні. Тоді герої будуть Вам близькими, а їхні проблеми зрозумілими. Однак книга написана 2006 року. А видана лише у 2020 р. Готуючи видання до друку, наш колектив зі здивуванням зрозумів, наскільки технічний прогрес змінив наше життя всього за 14 років! Всього півтори десятка років назад, ми поняття не мали про смартфони і планшети. Для зв’язку користувалися звичайними стаціонарними телефонними апаратами, з прив’язаними слухавками та кнопковими мобілками. Слухали музику з касетних магнітофонів чи плеєрів, читали газети та журнали, дивились нецифрове телебачення, видруковували фотографії з фотоплівок і. т. д. Інтернет уже був, але персональних комп’ютерів ще було обмаль і мало хто мав підключену мережу вдома. Щоби отримувати інтернет інформацію, люди користувалися інтернет-кафе, або забігали до знайомих на роботу. Про поняття WiFi, 3,4, а тим більше5G, сенсорні телефони чи цифрові технології взагалі говорити нічого.
Але чим більше дивували зміни, тим більше дивувало те, що не змінилося. Самі люди, їхні вчинки, їхні взаємини залишились такими, як були завжди. Кохання залишилося коханням, зрада-зрадою, дружба-дружбою, а одвічні цінності-одвічними цінностями.
Книга написана у жанрі кінороману-манері, що спонукає читача уявно екранізувати собі сюжет. Тож запрошую Вас разом з нашими героями пірнути з головою у тогочасні події і створити своє кіно у власній уяві. Щоби хоч на кілька днів зупинити той, не відомо ким, нав’язаний нам шалений ритм життя. Переключитися на інше і знову відчути, що є вічним, а що тимчасовим.
Ну що ж… «Поїхали!»-як казав Старий. Хто такий? Скоро дізнаєтесь. Перегортайте сторінку."

Уривки з твору

Частина 1.
Вона

А як бути з хорошим і люблячим? Як бракує романів без негативного героя! Як правильно вчинити, коли негативного героя немає? Нема з ким боротися і на кому ставити мінус? Чи тоді стає нецікаво публіці? Цікавить лише боротьба добра зі злом? Це цікаво і очевидно. Більшість людей уважно слідкує за сюжетом і чекає, що вони перемогли. Але ж це безглуздо! Вони ж просто віддали своє життя, для того, щоби зло не отримало того, чого хотіло. Чи це правильно? Адже добро теж нічого не отримало?

Що краще: мертвий лев чи жива собака? Може, саме в цьому загадка Шекспіра? У нього немає явного зла чи добра. Не має різкого очевидного контрасту. Як і в житті. І не важливо, в костюмі якого століття грає актор. Суть не змінюється. Порядним і чесним людям легко вибирати між добром і злом. А коли вибір стоїть між добром і добром? Тоді як?

Все, як правило, закінчується весіллям, чи закохані просто починають жити разом. Чи гинуть. То, може, це і є кінцем історії, закінченням любові, закінченням всього прекрасного, що є у житті. Поки закохані долають перешкоди, ними рухає одне бажання-бути разом. А що стається далі, коли вони їх подолають і починають разом жити? Невже очікування кохання завжди сильніше чи прекрасніше, воно само? Напевно Джульєтта обклалася б дітьми і домашніми проблемами, стала би огрядною і сварливою. А Ромео запив би, загуляв і промотав у карти свій і її маєток? Хто знає?

Куди зникають почуття, коли немає з ким чи з чим боротися за них? Її завжди лякало лише те, що вона не переживе, якщо Грег охолоне до неї і покине її. А чому вона так впевнена, що це тоді її теж хвилюватиме так, як зараз. Адже закохані, коли клянуться у вічній любові, свято переконані, що так воно і буде. Вони говорять про те, що відчувають, на що сподіваються у даний момент. Але ж віддати своє життя за кохану людину, є мабуть простіше, ніж віддати це життя їй. Бо це є свого роду життєвим подвигом. Бо «життя віддати готовий, а винести відро зі сміття-ні», як казав класик радянської сатири М. Жванецький. І лише де-котрі можуть дотримати обіцяного. Адже здатних на подвиги не так вже й багато. Та й зовнішньо вони мало чим відрізняються від інших. Якщо ти є звичайною людиною, не встрягаєш у сумнівні афери, не влипаєш у небезпечні історії, не крадеш і обходиш дясятою дорогою кримінальні розборки, то де тобі виявити свою здатність до подвигу? Хіба на екрані, або самому змоделювати собі непересічні ситуації, щоби випробувати себе. І що тоді кажуть люди? Переважно осуджують і хитають головами: «І навіщо ж було створювати собі проблеми?» Немов би життя складається лише з доцільностей!

Частина 2.
Він

Я бачив її досить здалеку. Я не знав хто вона і звідки. Не чув її голосу і не знав її імені. Знав лише одне. Це була ВОНА. Та єдина, яка мені потрібна. Та, котру я так довго шукав і не знаходив. Та, яка жила в мені завжди і яку я чекав, мало не з народження. І мало не з народження знав, що колись таки зустріну її. Я підійшов і привітався з нею. Вона зашарілася, як школярка. Я, здається, спитав її, як вона тут опинилась і протягнув їй руку, щоби познайомитись. І о, диво! Вона поклала туди свою теплу ніжну ручку і не забирала її на кілька секунд довше, ніж потрібно було для знайомства. Вимовивши своє ім’я тихим мелодійним голосом, вона всміхнулась мені. Її посмішка була такою світлою і лагідною, що мені здалось, ніби на третьому поверсі нашої студії зійшло сонце.

Мені вже було байдуже, візьмуть її на роль чи ні. Я вже знав, що розшукаю її де б вона не була. Навіть якщо мені доведеться перевернути все місто…

«Ти дочекайся мене, я до тебе прийду.
Ти дочекайся мене, я дорогу знайду.
Ти дочекайся мене, де б я не був,
Ти дочекайся мене, я тебе не забув!.»

P.S. Про автора. Оксана Гідей (Гудь). Львів’янка. Одружена. Троє дітей. Директор туристичної компанії «Тур де Львів». За плечами: дві вищі освіти фармацевтична і туристична, фортепіано, танцювальні гастролі Європою з народним ансамблем «Горицвіт», віршовані авторські квести та спільні постановки корпоративних Тур де Львівських вечірок, любительські відео та фотозйомки, численні курси, тренінги, спільноти…словом, всього потроху. І завжди поруч цікаві люди та неординарні особистості.
Писати хотілося завжди. Сюжети просилися на папір, а часу бракувало. Коли дуже закортіло відпочити від напруги похмурого сьогодення і почитати щось сучасне і цікавеньке: без трилерів, без марсіан і пізнавально-історичних повчань, чомусь це виявилося не так вже й просто. В книжковій крамниці довго гортала сторінки нечисленних україномовних романів, вичитувала змісти, розглядала обкладинки з надією знайти це щось. І…вийшла з «Червоним і Чорним» Стендаля. Тоді й вирішила: «Як тобі нічого не підходить-то напиши собі і читай». Так і зробила. Відтоді друкопис пішов гуляти по руках…Хтось ковтав його за три дні, хтось тримав тижнями, хтось сперечався до хрипоти і вимагав змінити долі якогось героя, хтось казав «класно придумано», і так впродовж 14 років.

Матеріали /Режим доступу станом на 2.07.2021/:
https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/knoroman-oksani-gdey-za-kadrom-ua-2020r-dlya-tskavih-zhnok-IDKgiZn.html

Підготувала Науково-технічна бібліотека
абонемент художньої літератури:
провідний бібліотекар Федорак Н.

Матеріали підготовлено 2.07.2021р.