Вільчинський О. К. Останній герой

Розповідь про двох справжніх чоловіків, які самі вирішують свої проблеми. Один з них - Олекса, вояка УПА, інший - Віллі, колишній піхотинець вермахту.  Олекса, вояк УПА, після тривалих поневірянь на сході повертається у рідне село, де він залишив стареньку маму і кохану дівчину. Але повертається не сам, а з новим товаришем Віллі Шубертом, колишнім піхотинцем вермахту, скаліченим у багаторічному полоні, який прибився до нього десь на Донбасі. Майже двотижневе перебування в Західній Україні стало для Олекси і Віллі своєрідним іспитом на виживання, перевіркою їхніх людських та суто чоловічих якостей. Та хто знає, що чекає їх попереду…

Недобитий вояка розбитої армії, що воювала за незалежність своєї країни, і колишній вояка однієї з окупаційних армій в силу обставин стають товаришами й змушені спільно якось виживати… У той проміжок часу, коли закінчувалася Друга світова війна, схожа історія могла трапитися і в якійсь іншій європейській країні, але у середині 50-х років минулого століття, коли, власне, й розвивається дівя нового роману Олександндра Вільчинського «Останній герой» — це вже винятково українська історія. Бо в той час у Європі тільки в одному місці, а саме — в Західній україні, в карпатських та волинських лісах, останні партизани з Української повстанської армії вели самозречену безнадійну боротьбу. Хоча роман О. Вільчинського якби і не зовсім про це… Насамперед — це розповідь про двох справжніх чоловіків, які самі вирішують свої проблеми. авторові вдалося досить свіжо, без звичних стереотипів і в той же час з притаманним йому психологізмом та почуттям гумору розповісти свою історію.

Читати онлайн Вільчинський О. К. Останній герой

P.S. Про автора
Олександр Вільчинський народився 2 січня 1963 року в с. Купчинці Козівського району, згодом родина переїхала до села Борщівка Лановецького району. Навчався у місцевій школі. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Франка. У 1985-1990 роках працював на Одещині, у районних та обласних газетах у 1989-му вступив у Народний Рух України.

На початку 1990 року переїхав до Тернополя, де працював у новоствореній газеті «Тернопіль вечірній» завідувачем відділу культури, а у 1991-1998 і 2000-2002 роках – головним редактором, займається громадсько-політичною діяльністю. У 1994-2002 роках – депутат Тернопільської міської ради. З 1995 року член Національної спілки письменників України, з 2002 – Асоціації українських письменників, з 2016 – українського ПЕН-клубу. Стипендіат «Gaude Polonia – 2005» (Польща), «Hawthornden Castle – 2016» (Велика Британія), «BCWT – 2017» (Швеція). Автор колонок у виданнях «RIA плюс», «20 хвилин», «Львівська газета», «День». З 2006 року викладач кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. У 2012 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Преса Тернопільщини 1985-1991 років: структурно-змістовий аспект» в Інституті журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кандидат наук із соціальних комунікацій. Опублікував кілька книжок та десятки статей в українській пресі та наукових збірниках. Поряд із літературними темами активно досліджує український медіа-простір, проблеми становлення національної ідентичності, формування громадянського суспільства.

Олександр Вільчинський автор новел, оповідань, повістей, романів. Активно включився в літературне життя на початку 1980-х у Львові. Брав участь у літературних читаннях, підготував до друку книгу оповідань. Одеський період знайшов відображення у оповіданні «Маслини на десерт», повісті «День восьмий». У 1989 році в одеському видавництві «Маяк» вийшла книжка «Що скаже батько».

На початку 1990-х, коли Олександр Вільчинський переїздить до Тернополя і працює у газеті «Тернопіль вечірній», навколо редакції згуртовуються молоді тернопільські письменники та поети, які утворюють поетичне об’єднання «Західний вітер. У 90-х з-під пера Вільчинського з’являється лише кілька оповідань («Лора», «Останні лови»), і тільки на початку 2000-х він повертається до активної літературної діяльності.

Впродовж наступного десятиліття виходять романи та повісті «Неврахована жертва», «Суто літературне вбивство», «Останній герой», «Віагра для мера», «Дерева на дахах», «Криївка», п’єса «На всі гроші». У 2012 році журнал «Сучасність» публікує новий роман Вільчинського, цього разу в жанрі антиутопії – «Льодовик».

Олександр Вільчинський автор концепції «Тернопільська альтернатива», де означує літературний феномен, що склався на рубежі 2000-х років на Тернопільщині (домінування жанрів так званої «масової літератури» – творчість Лесі Романчук, Олексія Волков, Сергія Ухачевського та ін.), ініціатор та упорядник книжкової серії «Український детектив» у видавництві «НК – Богдан».

Літературну премію «Коронація словом» Олександр Вільчинський отримував двічі: у 2002 році за твір «Суто літературне вбивство» та у 2003 році за твір «Останній герой».

 Матеріали: https://knygy.com.ua/index.php?productID=9789660356689
https://mybook.ru/author/oleksandr-vilchinskij/ostannij-geroj/read/
https://www.yakaboo.ua/ostannij-geroj.html
https://smart.kyivstar.ua/books/4761
https://vsiknygy.com.ua/books/ostanniy_geroy/?item=3838&action=favor&favor=yes
http://chtyvo.org.ua/authors/Vilchynskyi_Oleksandr/Ostannii_heroi/
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0%9A%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87#%D0%A2%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%B8