Вона обрала собі горде ім’я - Українка...
Лариса Петрівна Косач. Леся Українка.
Окраса і гордість української нації, одна з фундаторів новітньої української літератури.
Вона давно посіла чільне місце у світовій літературі, стала народною в найширшому розумінні цього слова.
Вона говорила за націю. Шляхетність, інтелектуалізм, талант, сила і кохання Лесі Українки
150-річний ювілей - солідна дата. Але точно не для Лесі Українки - в уяві українців все ще юної ясноокої своєї доньки, сильної і ніжної водночас. Мужнього чоловіка, як сказав про неї Франко, і ліричної хворобливої талановитої жінки, як вчили нас у школі.
Але чи так це було насправді - треба розбиратися. Бо, як це часто буває, те, що не розповідають, у тому місці, де не викладена вся правда, ми домислюємо і перекручуємо факти.
Наші шкільні знання про Лесю Українку - це революційно-демократичні та соціалістичні її погляди, родинна скрута, особливо під час хвороби Лесі, власне хвороба, яка спонукала її до подорожей з метою лікування. І там вона творила свої шедеври. У дорослому віці ми начиталися-домислили про її романтизм, фемінізм і навіть емансипацію. Що говорить про те, що творчість Лесі - це величезний цінний спадок, який треба продовжувати досліджувати і розповідати нащадкам.
Зародження української шляхетності. Батько Лесі Українки - Петро Косач - походить із заможного українсько-козацького шляхетства, яке мало власний герб.
Мати - Олена Пчілка - хоч і з дрібної шляхти, але в минулому це була козацька старшина, про що в родині пам`ятали.
Отже, родина Косачів була достатньо заможною. Вони могли дозволити собі світські вечори, подорожі, інтелектуальну і освітню працю. Звідси - і "Стара громада", і "Плеяда". І вже навіть цей факт говорить і про нас як націю зовсім не периферійну, а шляхетну і високоосвічену.
Дитинство дівчинки-індиго. Зараз би ми так і назвали її. Дивіться:
Інтелектуалізм та європейськість. 7 мов, які вона знала, дозволяють говорити і про її надзвичайний інтелектуалізм, і про цілеспрямованість та працелюбство. Крім української, російської, польської, болгарської мов, вона вивчила давньогрецьку й латинську мови, а також - англійську, німецьку, французьку та італійську. Цими мовами вона читала твори в оригіналі, перекладала їх на українську, надихалася. Її героями ставали стародавні греки й римляни, Трістан та Ізольда, Дон Жуан, король шотландський Роберт Брюс та багато інших.
Псевдонім Лариса Косач запозичила в дядька - Михайла Драгоманова. Він підписувався як "Українець". А оскільки Леся дуже поважала свого дядька і захоплювалась ним, то вирішила в чомусь бути схожою на нього.
Так і стала Лариса Косач нашою Українкою. А Лесею її називали в родині, тож не дивно, що тверде "Лариса" вона замінила на ніжне "Леся".
Хвороба, кохання, велика людяність. Леся Українка зустріла Сергія Мержинського, кому був присвячений знаменитий лист "Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами", на курорті: обоє лікувалися від туберкульозу. Це була довга історія про неймовірно велике серце закоханої жінки, в якій помістилося і це почуття, і розуміння, і самопожертва. Вони часто зустрічалися, але Мержинський вважав Лесю подругою, а їх стосунки - діловими. Дорожив нею і цінував, але як людину, вона ж його - як коханого.
Леся Українка уже одужала від туберкульозу, коли дізналася, що її коханий з відкритою формою туберкульозу знову на лікуванні і в дуже тяжкому стані. Вона летіла до нього, не замислюючись. У його останню ніч вона тримала його за руку. І писала лист під його диктовку іншій жінці. Така історія любові… Тоді, за ту одну-єдину ніч на 18 лютого 1901 року, під цим неймовірним враженням вона написала "Одержиму", і це була така сила, така енергетика, яка досі вражає нас і спонукає думати, переживати, хвилюватися. Жити!
Квітка - "Кльоня". Вони познайомилися у 1907 році також на лікуванні. Він був молодшим за неї на 9 років, але не через це родина Лесі не схвалювала цей зв'язок.
Зв'язок відчувала Леся: обидва серйозно вивчали право, цікавилися і знали фольклор, були витонченими натурами. Вони одружилися несподівано навіть для самих себе. Хоча у листах Квітки відчувається велике кохання до своєї обранниці.
"Справа скінчена - ми звінчалися", - напише Леся рідним. Вона вважала його вірним другом, спорідненою душею. Вона вже знала, що кохання - це і самопожертва, і взаєморозуміння.
Матеріали /Режим доступу станом на 22.02.2021р./:
Підготувала науково-технічна бібліотека
зав. сектору Новосад В.,
бібліотекар Гордійчук Х.
Матеріал підготовлено 22.02.2021р.
Науково-технічна бібліотека НЛТУ
вул. Ген. Чупринки, 101, м.Львів, 79057
тел.: (032) 258-42-50
e-mail: library@nltu.edu.ua
Пропозиції та побажання просимо повідомляти нам на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.