Іван Федоров – першодрукар України

"Вийшли ми в путь та багато скорбот і бід мали, не тільки тому, що шлях довгий, але й через превелике повітря, яке мандрівці перешкоджало. І тільки завдяки Божому людинолюбству до богоспасенного міста, що його Львовом називають, прийшли", — описував свій шлях на початку осені 1572-го Іван Федоров. До Львова вирушив з родиною із села Заблудів на українсько-білоруському етнічному пограниччі. Попри "превелике повітря" — епідемію чуми, що тоді спустошувала села й міста.
У Львові друкар оселився у передмісті — на Підзамчі. Й одразу почав іменувати себе Федоровичем. У Москві, де Іван Федоров до того жив тривалий час, на закінчення -ич мала право тільки знать. Федоров, тому що Федорів син. Прибулець ходив по львівських міщанах-багатіях, щоб дали грошей заснувати друкарню й почати видання книжок. "І обходячи багатьох багатих і благородних у світі, допомоги просив у них, схиляючись, на коліна падаючи, і припадаючи до землі, сердечно крапаючими слізьми моїми ноги їхні вмивав. Не випросив благальними словами, не вимолив багатослізними риданнями, не домігся ніякої милості в ієрейських чинів", — розповідає Іван Федорович у післямові до виданого за два роки "Апостола". Натомість допомогу отримав від священиків і простих міщан — ремісників, дрібних купців.
Ігумен Онуфріївського монастиря Леонтій заради допомоги друкареві навіть пішов на "службовий" злочин — не порадившись зі старшими, видав Федоровичу з церковної каси 80 золотих. Ревізія виявила це тільки 1588 року. Під час попередньої перевірки Ігумен заклав свої гроші, щоб нестачу не помітили. Та найбільше Івану Федоровичу дав міщанин Сенько Сідляр — прізвисько вказує на його професію. Він позичив друкареві 700 золотих. За золотий тоді можна було купити дві пари взуття або 30 гарнців меду — 90 л. А найкраща кам'яниця коштувала 500 золотих.
У Сенька Сідляра друкар і жив спочатку. Потім винайняв приміщення в кам'яниці бондаря Адама Торика й облаштував там друкарню. Частину обладнання для неї Федорович привіз із собою, а дещо треба було доробити на місці. Тому взяв на роботу столяра. Столярський цех міста подав позов на друкаря — той порушив їхню монополію. Бо за тодішніми законами, мусив звертатися до них, а цеховики вже прислали б йому майстра на свій вибір і за ними ж визначену ціну. Аби виграти процес, покликали краківських купців, які підтвердили: у них також не заведено, щоб при друкарнях були столяри. Тож львівський магістрат заборонив Івану-друкареві "держати столярських помічників і робити столярні роботи у своїй друкарні". Та Федорович зумів домовитися із цеховиками піти окружним шляхом — друкар мав знайти собі робітника в іншому місті, записати його до цехового львівського майстра і від того нібито найняти на півроку.

Друкарня у Львові запрацювала швидко. 25 лютого 1573-го Іван Федорович починає в ній складати "Апостол" — тексти діянь і послань апостольських. У розлогій післямові описує всі свої труднощі та невдачі у видавничій справі. Чому не закинув її, хоч як йому було важко, пояснює так: "Маю бо замість рала до мистецької справи свої руки обдаровані, замість жита духовні зерна по всесвіту сіяти, і всім по чину роздавати духовний цей харч". Найбільший його страх був — як постане на Божому Суді, то муситиме відповідати за те, що не використав свого дару. Книгу оздобили гравюрами-заставками із рослинними орнаментами і кінцівками — на завершення глав. 

Первісток українського книгодрукування, львівський «Апостол» 1574 року користувався великою пошаною на всіх просторах нашої Батьківщини. Цю книгу досі зберігають бібліотеки наукових центрів пострадянського простору і за його межами.
Після видання «Апостола» Іван Федоров того ж 1574 року випускає перший друкований «Буквар». «Буквар» або «Граматика Івана Федорова» складається з двох частин: азбуки (в прямому і зворотному порядку, вертикальними рядами, складами з двох, трьох літер) і матеріалу для читання і заучування напам’ять (молитов, символу віри, уривків з Притч Соломона й апостольських послань, підібраних як поради для батьків, учителів і учнів). Це був перший у східних слов'ян. «Граматика Івана Федорова» - це посібник, а не звичайний буквар. У ньому вміщено й важливі елементи для засвоєння особливостей граматики церковнослов'янської мови у східнослов'янській редакції, або, як її тоді називали, словеноруської мови. Із видрукованих Федоровичем 2 тис. примірників до нашого часу збереглися два. Це був перший буквар у східних слов’ян. Із видрукованих Федоровичем 2 тис. примірників до нашого часу збереглися два неповних екземпляри — у Королівській бібліотеці Копенгагена та у Гарвардському університеті, що у США.
Закінчується «Буквар» 1574 року короткою післямовою Івана Федорова: «Възлюбленный чесны християнський народе греческаго закона! Сия єже писах вам, не от себе, но от божественных апостоли богоносных святых отец учения, и преподобного отца нашего Иоанна Дамаскина от грамматики, мало нечто. Ради скораго младеньческаго научения въмале съкратив сложих. И аще сии труды моя благоугодны будут ваши любви, приимите сия с любовию, а я и о иных писанниях благоугодных с вожделением потрудитися хощу, аще благоволит Бог, вашими святыми молитвами. Аминь». Під післямовою дано дві маленькі гравюри – герб Львова і друкарський знак щирого поборника народної освіти. Сторінку закінчує вказівка: «Выдруковано во Львові, року 1574».
Буквар 1574 р. став зразком для численних пізніших посібників для початкового навчання, мав вплив і на праці з граматики східнослов’янських мов. Деякі його розділи повторені у болгарських друкованих букварях другої-третьої чверті XIX ст. Укладення і надрукування Федоровим у Львові Букваря пов’язане з освітніми планами міщан, які поступово піднімали рівень своїх шкіл. У 1572 р. «представники всієї української громади та переміщан» Львова домоглись від королівської влади визнання за українським населенням права посилати синів до гімназій та шкіл для вивчення «вільних мистецтв», а у квітні 1575 р. добилися підтвердження цього дозволу. Видавши Буквар, Іван Федоров зробив величезний внесок у справу здійснення широкої програми культурно-освітніх заходів, наміченої міщанами Львова та інших міст.

На жаль, справдитися бажанням і надіям Івана Федорова не пощастило: нових книг у Львові він не видав. Несприятливі обставини спонукали першодрукаря в 1575 році прийняти запрошення кн. Костянтина Острозького і перейти до нього на службу – спочатку «справцею», управителем маєтків Дерманського монастиря, а з кінця 1576 року – «типографом і служебником його милості Костянтина князя Острозького».
В Острозі Іван Федоров 18 червня 1578 року видає шкільний посібник, так звану «Читанку» з паралельним грецьким і слов’янським текстом, спростовуючи цим закиди П. Скарги, нібито, греки дали слов’янам віру, але не дали їм придатної для науки грецької мови. Свою книгу з таким твердженням П. Скарга в 1577 році присвятив К. Острозькому.
Потім в Острозі виходить четверте з українських видань Івана Федорова – Острозький «Буквар». Це – передрук львівського з додатком «Сказання Чорноризця Храбра про те, як святий Кирило Філософ винайшов азбуку слов’янської мови і книги переклав з грецької слов’янською мовою». Це, знову-таки, спрямовується, відповідно, до умов часу, проти шляхетсько-єзуїтського заперечування рівноправності слов’янської мови з такими канонічними мовами, як грецька і латинська.
Після цих спробних видань новостворюваної в Острозі друкарні в 1580 році з неї вийшов «первый овощь от дому печатного... острозкого» – «Новий Завіт з Псалтирем», а в 1580-1581 рр. Іван Федоров надрукував великим тиражем «Острозьку Біблію», яка принесла геніальному першодрукареві невмирущу славу. В найскладніших умовах життя Православної Церкви в королівсько-магнатській Речі Посполитій видання повної Біблії, якої до того часу не мав слов’янський православний світ, стало могутнім засобом захисту релігійної та національної самобутності наших православних предків від навали польської й латинської стихії!

Іван Федоров заслуговує глибокої вдячності й пошани нащадків не тільки як першодрукар, видатний майстер книжкового мистецтва і художник-гравер. Іван Федоров дбав про те, щоб книга йшла в народ і ширилася писемність серед простого люду, про який він з великою теплотою і вдячністю за допомогу в заснуванні львівської друкарні писав у післямові до «Апостола» 1674 року. Першодрукар близько до серця сприйняв культурно-освітні потреби братнього українського народу, що зазнавав дедалі більших утисків від шляхетсько-католицьких панівних верств Речі Посполитої. Він уклав і видав «Буквар», про призначення якого писав: «...ради скораго младеньческаго наученія... сложих». Ця книжечка могла бути успішно використана для навчання грамоті й поза школою як дітьми, так і дорослими.

Матеріали (Режим доступу): http://vsviti.com.ua/interesting/history/67396
http://library.lnu.edu.ua/bibl/images/Vudanna_WEB_pdf/1Visnuk_NB/2006_Vupysk_I/41-54.pdf
http://www.chasipodii.net/article/13009/ 
http://litopys.org.ua/fedorovych/bf01.htm
http://svitppt.com.ua/istoriya-ukraini/ivan-fedorov-pershodrukar-ukraini.html
http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/pershodrukar-ivan-fedorov-i-vynyknennya-drukarstva-na-ukrayini/pershyy-skhidnoslovyanskyy-bukvar.htm
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B4%D1%80%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BD%D1%8F
https://gazeta.ua/articles/history-newspaper/_pershij-u-shidnih-slovyan-bukvar-vidav-ivan-fedorovich/455210
http://www.ebk.net.ua/Book/synopsis/pershodrukar-ivan-fedorov-i-vynyknennya-drukarstva-na-ukrayini/pershyy-skhidnoslovyanskyy-bukvar.htm
https://kampot.org.ua/history/knugu/bukvar_Ivan_Fedorovuch/index.shtml
Підготувала науково-технічна бібліотека

Матеріал підготовлено 8.06.2018р.