Сергій Жадан Ворошиловград

"Роман жорсткий, меланхолійний та реалістичний"

Одного разу ти дізнаєшся, що твій брат зник у невідомому напрямку, приятелі займаються фінансовими аферами, а бізнес намагаються перекупити представники незрозумілих структур. Реальність виявляється хисткою та зникомою, життя робить крок убік, і ти несподівано опиняєшся поміж своїм минулим, де на тебе чекають друзі, й майбутнім, де на тебе чекають вороги.
«Ворошиловград» - роман жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Наскільки взагалі реалістичним може бути соцреалізм.
Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам ’ ять. І все, що ти можеш їм протиставити – це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички.

Хоча дехто з оглядачів уже встиг оголосити нову прозову книжку Сергія Жадана «Ворошиловград» своєрідним майже продовженням повісті «Депеш Мод», сам Жадан в інтерв’ю сказав, що це зовсім не продовження, хіба що суто метафорично можна уявити, як герої «Депеш Мод» трохи повиростали й опинились у «Ворошиловграді» з його вже новими реаліями та проблемами. Заперечити авторові тут можна лише в одному: нова книжка перегукується з «Депеш Мод» не тільки героями, чи навіть і не стільки героями, як самим письмом, точніше кажучи, сполученням доволі стрімкого, хоч і не завжди логічно-реалістичного сюжету з піднесено-ліричним, насиченим метаформи («як чорна вода синіми рибами», можна жартома припустити, міг би сказати з цього приводу сам Жадан).

Молодий чоловік на ім’я Герман, перейнявши бізнес свого невідомо куди зниклого брата, повертається в містечко свого дитинства і зазнає тут пригод, яких і можна було очікувати у Жадановій прозі: вештається степами з сектантами-контрабандистами, товаришує з пастором, ховається від рейдерів, ночує в наметі біженців під прапором Евросоюзу, допомагає захистити від рейдерського загарбання напівпокинутий аеродром і таке інше. Всі ці перипетії, з одного боку, виписано вдало і талановито, а з іншого вони дуже вже характерні, фірмові, подекуди – заяложені. Виразно індивідуальне, стильне письмо Сергія Жадана завжди перебуває під загрозою самоповтору.

Дивакуваті сюжетні повороти повсюдно оздоблено світлими знаками любові. Просто любові до ближнього і взаємодопомоги, любові до тварин, різної глибини любові між жінкою та чоловіком, любові як дружби, любові як краєвиду. Вона як внутрішнє світло наповнює всі епізоди, навіть попри традиційну насиченість інвективною лексикою чи не надто радісні епізоди й деяких не вельми приємних персонажів.

Один із помітних моментів «Ворошиловграда» – виразніше, ніж зазвичай, артикулювання в суті своїй політичної ідеї суспільної солідарности й опору. Мешканці міста збираються і не дають захопити територію, яку вони вважають громадською. А сам Герман висловлює одному з фахівців із рейдерства просту формулу: люди, які тут виросли і живуть, не захочуть нікому поступатися своїми правами, землею, бізнесом чи пам’яттю. В принципі, цю лінію книжки можна сприймати як художньо сформульовану пропозицію Жадана нинішньому здеморалізованому українському суспільству.

«Ворошиловград» заторкує питання пам’яті, що її трохи парадоксально можна назвати «індивідуально-історичною». Персонажі повсякчас згадують минуле, розглядають старі листівки, фотографії чи обдерті стіни занехаяних піонерських таборів, знаходячи сліди своєї юности, дитинства, молодости. Одним із символів такої пам’яті й виявляється Ворошиловград – радянська назва Луганська. І напевно це не просто так, а радше авторський натяк на те, що пам’ять і приємні спогади багатьох людей неодмінно будуть пов’язані з радянським часом, радянськими реаліями та артефактами, з цим треба змиритися і ставитися до цього спокійно.

Рецензія на книгу /Олександр Шкурей/
То є книжка, де Жадан розділяє на два табори людей і показує, як ті, що жили на Донбасі бачать, ставляться до тих, хто "патріот". Книга не про патріотизм, а про два різних світи - як справжні українці породжували Стуса, Шевченка....а Донбас - Януковичів, Клюєвих і т.д. У головних героїв любов до Батьківщини захована десь далеко і вона не потребує якихось заяв. Там є багато епізодів, які можуть (принаймні, я в це вірю) допомогти сучасній Україні відмовитись від "совка". Сергій Жадан це щось нове для сучасної української літератури. Ось його нова книжечка, тому доказ. Ця книжка оформлена досить креативно на твердій палітурці (що до речі, подбає про схоронність книжки і її довгу службу вам - читачам) - місто, яке ззаду по суті палає. Метафоричність починається із обкладинки. Всередині ій самі газетні сторінки, що мені так не подобаються, адже вони достатньо тонкі, щоб згодом просто-таки розчинитись в повітрі і канути у віки. Взагалі вважаю, що на книгу не можна витрачати такий папір взагалі. Але потрібно звикнутись, це вже є. Я рекомендую, всім, прочитати цю книжечку і розкрити для себе оті два світии, зрозуміти наші проблеми, які й досі існують на теренах України.

Читати-онлайн Сергій Жадан Ворошиловград

P.S. Про автора.
Сергій Жадан — український поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився 23 серпня 1974 р. в місті Старобільськ Луганської області. У 1996 році закінчив Харківський національний педагогічний університет імені Сковороди. У 1996-1999 роках навчався в аспірантурі університету; кандидат філологічних наук. З 2000 року - викладач кафедри української та світової літератури ХНПУ. У 2004 році закінчив викладацьку діяльність.

Перекладає поезію з німецької (в тому числі Пауля Целана), англійської (в тому числі Чарльза Буковскі), білоруської (в тому числі Андрія Хадановича), російської (в тому числі Кирила Медведєва, Данилу Давидова) мов. Власні тексти перекладалися німецькою, англійською, польською, сербською, хорватською, литовською, білоруською, російською та вірменською мовами.

У березні 2008 року роман Жадана «Anarchy in the UKR» в російському перекладі увійшов в «довгий список» російської літературної премії «Національний бестселер» (номінатора виступив російський письменник Дмитро Горчев). Ця ж книга в 2008 році увійшла в шорт-лист і отримала почесну грамоту конкурсу «Книга року» на Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку.

У травні 2010 року журнал «GQ» вдруге висунув Жадана на звання «Людина року» в номінації «Письменники» за книгу «Червоний Елвіс» (перше висунення відбулося у 2008 році за «Anarchy in the UKR»). Критики називають Сергія Жадана одним з найкращих літераторів з країн колишнього СРСР, відзначають його вміння бути своїм як для простої, так і для освіченої аудиторії. Особливу похвалу і підтримку отримав його роман «Ворошиловград», який було названо маніфестом цілого покоління. У 2016 році Сергій Жадан був нагороджений престижною літературною премією Президента України «Українська книжка року» за збірку «Месопотамія». Письменник щиро подякував главі держави за надану честь і повідомив, що грошову винагороду передасть на потреби дітям: «… Ми з видавцями хочемо ще раз подякувати Вам за цю премію і передати її на потреби дитячих закладів Луганської області. Ми з друзями-волонтерами вже певний час допомагаємо дитячим садочкам та інтернатам на Луганщині, тож радо передамо і ці кошти дітям». 

Письменник живе і працює в Харкові. Регулярно виступає зі своїми творами в різних містах України та Західної Європи — зокрема в супроводі українських музикантів (найчастыше, групи «Собаки в космосі»).

Джерело /Режим доступу/: https://m.krytyka.com/ua/reviews/voroshylovhrad
http://litakcent.com/2010/09/27/dvi-recenziji-na-voroshylovhrad/
http://booksonline.com.ua/view.php?book=173773
https://www.yakaboo.ua/voroshilovgrad-1352465.html#tab-reviews
https://www.facebook.com/serhiy.zhadan/
https://www.bookclub.ua/ukr/read/jadan/
https://www.bookclub.ua/ukr/catalog/e-books/e-books-modern/product.html?id=35755