Головна

Навігація

9-10 березня Шевченкові дні. Останні дні Шевченка

14 лютого 1861 року 
(за старим стилем) поет написав:

"Чи не покинуть нам, небого, 
Моя сусідонько убога, 
Вірші нікчемні віршувать, 
Та заходиться риштувать 
Вози в далекую дорогу, 
На той світ, друже мій, до Бога, 
Почимчикуєм спочивать..."
 

Продовження вірша поет написав
15 лютого (за старим стилем):

"А поки те, та се, та оне... 
Ходімо просто-навпростець 
До Ескулапа на ралець -
Чи не одурить він Харона 
І Парку-пряху?.." 

 

"Майже всю ніч провів він сидячи на ліжку, упершися в нього руками; біль у грудях не давав йому лягти. Він то запалював, то гасив свічку, але до людей, що були внизу, не озивався.

О п’ятій годині він попросив служника зробити чай і випив склянку з вершками. «Прибери ж ти тепер тут, — сказав Тарас Григорович служникові, — а я зійду вниз».

Зійшов Тарас Григорович у майстерню, охнув, упав, і о пів на шосту нашого дорогого, рідного поета не сталої."

/О. М. Лазаревський. ОСТАННІЙ ДЕНЬ ЖИТТЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА/

 

В день смерті поета всі, хто був увечері на панахиді, зібралися до його друга і душоприказника М. М. Лазаревського, де тоді ж було розпочато підписку на увічнення пам’яті Шевченка й ухвалено:
 
1. Перевезти тіло його на Україну, згідно з його поетичним заповітом:
"Як умру, то поховайте
Мене на Вкраїні... "
 
2. Встановити на його могилі пам’ятник.
 
3. Заснувати народну школу імені Шевченка.
 
4. Утримувати одного чи кількох стипендіатів в університетах: Київському, Харківському, в Одеському ліцеї та в Академії мистецтв.
 
5. Видати якнайкраще його твори.
 
6. Призначити премію за кращий життєпис поета українською мовою і кращий критичний аналіз його творів.
 
7. Допомагати його рідним.
 
8. Відвідувати щорічно комусь із найближчих друзів покійного його могилу.
 
Усі ці чудові наміри близьких до Шевченка осіб через нестачу матеріальних засобів залишились нездійсненими та навряд чи коли й здійсняться.
 
Матеріали підготувала науково-технічна бібліотека