24 лютого 2022 року… Повномасштабна війна з російською федерацією. Ця війна увійде в історію як війна тих, хто боровся за свою свободу проти тих, хто воював за своє рабство.
На цій війні багато втрат. Деякі з них особисті, а є великі спільні. Одна із найболючіших для багатьох із нас це Юрій Руф. Коли стало відомо про загибель Руфа – по всіх куточках України тисячі українських воїнів, активістів, волонтерів, митців відчули втрату друга. Стрічки новинних сайтів та соцмереж переповнені звістками про те, що його не стало.
Юрій Руф (справжнє прізвище – Дадак) – лицар українського духу, письменник, засновник літературно-просвітницького проєкту «Дух нації», засновник бренду концептуального одягу «Gwear», доцент, ідеолог, націоналіст, трибун, волонтер, спортсмен.
Він був одним із тих, хто будував Україну вільну, непокірну і войовничу. Віддав їй усе: талант, життя і смерть.
Він жив як воїн. Загинув як воїн, в бою за український Донбас.
«Маю за честь стати до лав добровольців ЗСУ. Ви б бачили ці очі людей заряджених на перемогу!!! Слава Україні! Вірте в ЗСУ!» - написав Юрій на своїй сторінці у фейсбуці 25 лютого 2022р. ...
3 березня Юрій відзвітував у соцмережах, що відбувся його перший бій: «Ще декілька днів тому перший незграбно відкритий цинк з набоями, а сьогодні перший бій! Вірте в ЗСУ!!! Слава Україні!».
13 березня Юрій Руф повідомив на своїй сторінці у фейсбуці, що його бригада стоїть під Попасною: «Ну що ж, друзі. Вдалось впіймати інтернет отож інформую. Наша бригада стоїть на луганщині під Попасною. Ситуація напружена, але ми працюємо. Деякі результати роботи на фото. Вірте в ЗСУ! Все буде Україна!»...
... Першого квітня до вояків 24-ої ОМБр імені короля Данила дійшла приємна новина – про знищення Мі-28 російських загарбників неподалік від їхніх позицій. Це було перед полуднем. А під вечір – чергове шалене бомбардування ворога. Снаряд розірвався неподалік Юрія Дадака. Смертоносні уламки полетіли в його бік ...
41-річний Юрій Руф загинув на Луганщині, захищаючи Україну в складі 24-ої ОМБр імені короля Данила. Без дорогого сина залишились батьки, без коханого чоловіка дружина і більше не зростатимуть з батьком донечки.
Юрій ДАДАК народився 26 вересня 1980 року в Бережанах на Тернопільщині. У дитинстві сім’я Юрія переїхала до Львова, де він навчався та викарбовував себе як особистість. Повну загальну освіту здобув у 1997 році в Львівському ліцеї № 93, а вищу – в Національному лісотехнічному університеті України у 2002 році за спеціальністю «Технологія деревообробки», здобувши кваліфікацію інженера-технолога. Після завершення аспірантури Національного лісотехнічного університету України, у 2008 році захистив дисертацію на тему «Підвищення ефективності пиловловлення в процесах оброблення деревини та деревинних матеріалів» на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.23.06 «Технологія деревообробки, виготовлення меблів та виробів з деревини». Закінчив докторантуру Національного лісотехнічного університету України, працював над завершенням докторської дисертації.
З 2011 року обіймав посаду доцента кафедри технологій лісопиляння, столярних і дерев’яних будівельних виробів Національного лісотехнічного університету України. У своїй науковій діяльності працював над розробленням науково обґрунтованих нормативів витрат деревини у дерев’яному домобудуванні, наукових основ вловлювання та сепарування відходів у процесах механічного оброблення деревини, ефективних процесів очищення викидів деревообробних підприємств від деревного пилу.
З 2008 до 2014 року – заступник декана технологічного факультету з навчальної роботи Навчально-наукового інституту деревообробних та комп’ютерних технологій і дизайну НЛТУ України. На високому науково-методичному рівні викладав навчальні дисципліни для студентів інституту.
24 лютого 2022 року Юрій вступив до лав 24-ї окремої механізованої бригади ЗСУ. Обіймав посаду стрільця. Захищав Луганщину. Був там до останнього подиху.
Юрій Руф провадив активну громадську діяльність. 2015 року він став засновником ГО Літературно-просвітницький проєкт «Дух нації».
- «Це вже другий проект організатором якого є я. Перший проект співорганізатором якого я був, це – «Голос крові». Він зародився в 2013 році з виходом збірки «Голос крові». Проект розвивався і десь в полум’ї Революції 2014 року, разом з останніми примірниками книжок, які частково згоріли, частково їх врятували в Профспілках, цей проект перегорів і для мене. Тобто, я зрозумів, що мені потрібно рухатися в тому ж напрямку, але розставивши інші віхи. І я заснував «Дух нації», який сьогодні є офіційно зареєстрованою громадською організацією. Багато людей активно долучаються до життя та розвитку проекту. Нашу діяльність висвітлено в інтернеті».
Що саме вкладено у власне гасло: «Сила й інтелект»?
- «Нікому з наших європейських та азійських сусідів не потрібна сильна нація у великій країні на теренах Європи. Але, незважаючи на це, ми повинні постійно працювати над самовдосконаленням та будувати націю фізично сильних та інтелектуально розвинених людей. Я, у своїй творчості, намагаюся не відтворювати шкільних штампів: знедолена Україна, бідні-нещасні українці, якщо козак — мертвий, якщо дівчина — плаче, якщо калина — похилена. Ми – Нація переможців та бійців».
На думку Юрія така поезія занижує самооцінку й почуття національної гордості. Тому вважав свою поезію одним із типів поетичної пропаганди патріотизму. Шанувальники описують його поезію як «лінійку лінії фронту», тобто поезію війни й патріотизму, спрямовані на підвищення бойового духу, мотивацію й почуття національної гордості.
Юрій почав писати вірші, коли йому було 14 років. Вибрав собі псевдонім «Юрій Руф» 2011 року, коли готувалася до друку збірка «Багряна лірика». Повністю змінила і переформатувала життя Юрія книга Павла Мірчука «Українська повстанська армія. Документи і матеріали 1942-1952 рр.», яку йому дав почитати науковий керівник, професор Володимир Максимів. Світогляд Юрія змінився, він зрозумів, що в нас була своя альтернативна історія, тобто, що в нас була своя визвольна боротьба. Після прочитання цієї книги дуже зацікавився історією УПА. Перший знаковий вірш Руфа - «Камінний хрест», який увійшов у збірку «Багряна лірика», присвячений воякам УПА.
На формування, становлення особистості Руфа вплинуло багато людей, ситуацій, подій. Патріотичне середовище теж формувало світогляд. «Моє середовище дало мені змогу виховатися як людині, що може сказати – Так, я є патріотом своєї держави, так, я є націоналістом» - Юрій Руф.
Є люди слова, є люди справи. Юрій належав до тих, хто не лише говорить, але і робить, і ось ця щоденна титанічна робота сформувала тло, на якому його слова і його вірші набувають особливої уваги. Руф усвідомлював, що не буде іншої України. Не буде іншого народу, не буде іншої сучасності. Тому вставай і до роботи.
Тому що –
« ... Я
Сам собі дикий степ,
Сам собі тихий сад,
Сам по собі Я,
Бо – Українець!».
Що тобі люди, що тобі інші народи, що тобі цілий світ, якщо ти у собі маєш все необхідне? Якщо ти і є космос, якщо твоє слово – прямий законний нащадок того іншого, прадавнього Слова. Якщо все, що стається у твоєму житті, - стається волею і силою твоєю? Якщо ти провідник, якщо ти струна, яка вічно бринітеме і через яку вічно тектиме Енергія, і не у твоїх силах ні зупинити, ні перервати цей потік?
«Історія карбована в землі,
Малюнок давніх днів й цивілізацій
Я народився тут, на цій землі,
Й вкорінений у найдревнішу з Націй».
Юрій Руф – поет. А у справжнього поета даний Богом талант невіддільний від дару пророцтва, який виявляється у його творах тією чи іншою мірою. Руф писав: «Не думав, що можу передбачити події, що відбуватимуться. Але десь на підсвідомому рівні вони відчувалися, оскільки історія є циклічною, її дати повторюються дзеркально у часі. Коли я перечитав передмову збірки «Голос крові», написаної 2013 року, то вжахнувся. Бо там відтворено все, що з нами сталося. Написав я її взагалі до Майдану. А зараз не передбачаю, а просто розумію, що за декілька років буде глобальніший конфлікт, який вже відчувається».
Пророче сприймаються рядки написаного Руфом вірша:
Коли мій день запеленає ніч,
В ту мить, як шлях обірветься струною,
Зів‘ялим листом піду за водою
Повз сотні рідних та чужих облич.
В той день, коли затихне серця стук,
Остання рима відбринить луною,
Я тихою нестримною рікою
Спливу, немов пісок з дитячих рук.
У час, коли зупиниться політ,
Знесилено впаде замерзла птаха,
Скипить вогонь свічі під рідним дахом,
І димним маревом душа покине світ.
Коли забуревіїть, захужить
І холодом гаряча кров скується,
Я сподіваюсь, хтось комусь озветься
І скаже: він зумів життя прожить.
Від 24 лютого 2022 року Юрій вів у своєму телефоні щоденник. Останній запис датується днем його загибелі. Усі записи, які залишилися в його телефоні, рідні зараз опрацьовують та згодом видадуть щоденник війни очима Юрія Руфа. Його ідеї обігнали час. Юрій Руф поклав своє життя за вільне українське суспільство.
Поховали Юрія з почестями 9 квітня 2022 року на полі Почесних поховань (Марсове поле), прилеглому до Личаківського кладовища у Львові.
Ми говоримо про Руфа в майбутньому, бо Він є там.
У переможному майбутньому України, серед пантеону Героїв, які зробили все, щоб наступні покоління «за Україну жили, не вмирали», щоб Україна була ЄДИНОЮ державою!
Літературна спадщина Юрія Руфа
- «Багряна лірика» (2010); (2012 — доповнена)
- «Голос крові» (2013) — разом з іншими авторами
- «Час Революції» (2014)
- «На зламі епох» (2015)
- «Голос барикад та бліндажів» (2015) — разом з іншими авторами
- «Відлуння свинцевих громовиць» (2015) — разом з іншими авторами
- «Вектор протидії» (2016)
- «Вектор протидії. На зламі епох» (2018)
- «Казковик» (2018)
- «Ваніль чи сталь?!» (2021)
Науковий доробок Дадака Юрія Романовича
Нагороди
- Указом Президента України № 334/2022 «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» III ступеня солдата Дадака Юрія Романовича (посмертно).
- 6 грудня 2023 р. нагороджено відзнакою «Почесний знак святого Юрія» (посмертно).
Вшанування пам'яті
- Вчена рада університету вийшла з пропозицією до Львівської міської ради про перейменування однієї з вулиць м. Львова на вулицю Юрія Руфа. Депутати Львівської міської ради перейменували вулицю у Львові.
- У селі Малечковичі Львівської області перейменували вулицю Бічну (бічну Чайковського) на вул. Юрія Руфа.
- Депутати Хмельницької міської ради одноголосно підтримали рішення перейменувати вулицю Чехова і провулок Чехова у вулицю і провулок Юрія Руфа.
- У 2021 році Юрій був спікером на «Молодіжній Патріотичній Платформі», що проходила на базі табору «Супутник», поблизу Кременчука. У Кременчуці вулицю Леонова перейменували на честь Юрія Руфа.
- У місті Коломия Івано-Франківської області назвали центральне озеро. 19 грудня 2022 року Дадаку Юрію Романовичу було присвоєно звання почесного громадянина міста Коломиї, посмертно.
- 6 вересня 2022 року у Львові встановили меморіальну таблицю. Розмістили її на фасаді ліцею № 93 Львівської міської ради на вул. А. Кос-Анатольського, 10, де навчався Герой.
- 1 листопада 2023 року в Національному лісотехнічному університеті України відбулося урочисте відкриття пам’ятних дощок Героям України Олександру Капіносу та Юрію Дадаку. Над дизайном дощок працювали викладачі кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету України Володимир та Юрій Прусаки.
- 19 квітня 2023 року у Львові в «Технологічному фаховому коледжі Національного лісотехнічного університету України» встановили меморіальну дошку.
- У Національному лісотехнічному університеті України створено громадсько-патріотичний центр «Дух нації» імені Юрія Руфа. Для студентів та працівників університету заснували академічну стипендію Національного лісотехнічного університету України імені Юрія ДАДАКА. У день пам’яті Юрія Руфа, започатковано щорічний квест «ЗАХИЩАЙ. МАНДРУЙ. ШАНУЙ», проводиться челендж «Читаємо_Руфа».
- У рамках загальнодержавного проєкту «Місце шани та вдячності», ініційованого Міністерством освіти і науки України, Науково-технічна бібліотека Національного лісотехнічного університету України презентувала у читальному залі соціально-економічної літератури (головний корпус університету, авдиторія 412) постійно діючу ART-виставку пам’яті Юрія Дадака «РУФ ПРИСУТНІЙ», відвідувачі якої за допомогою QR-кодів, представлених на ART-виставці, мають змогу відтворити поезію Юрія Руфа у його виконанні. Одна з фотоекспозицій виставки містить QR-код, за допомогою якого можна переглянути відеороботу гурту «FLiT» «Українець».
- Гурт «Тінь Сонця» присвятив Юрію Руфу пісню «Новий Світанок».
- Гурт «KARNA» присвятив Юрію Руфу пісню «Мама Галичина».
- Гурт «FLiT» присвятив Юрію Руфу пісню «Українець».
- На слова Юрія Руфа створено пісні «Соколи» та «Молись» (гурт «Залізний хрест»), «В Рядах Безсмертних» (гурт «Геннадій Пересвіт & друг Залізняк»), «Пліч-о-пліч» та «Реклама» (гурт «Nachtigall»).
- Артур Крук написав пісню на слова Юрія Руфа «Поки всі сплять».
- 9 серпня 2023 року відбулась прем’єра документального фільму «Руф. Присутній», створеного платформою пам’яті Меморіал. Офлайн показ відбувся у Львові, де виріс та жив з своєю родиною Юрій.
- Видавець Андрій Пилюх, який є автором проєкту «Козацька пошта», провів погашення марки на честь Юрія Руфа.
- Однокласник та друг Юрія Руфа Тарас Кобза організував ознакування «Шляху пам’яті Юрія «Руфа» Дадака» у Національному природному парку «Сколівські Бескиди». Шлях бере свій початок біля водоспаду Кам’янка. Довжина шляху пам'яті Юрія Руфа 12 км, передбачає 4 тематичні зупинки:
- Руф Містичний (о. Журавлине/Мертве).
- Руф Туристичний (скельний масив «Острів Пасхи»).
- Руф Історичний (хребет г. Ключ).
- Руф як Особистість (г. Ключ).
Скануючи QR-коди на ознакованому шляху, можна дізнатись про життя і творчість Юрія.
Про Юрія Руфа пишуть вірші, пісні, знято перший фільм, називають вулиці і друкують марки…
«Історія писалась кров’ю тих, хто розуміє велич слова – «Батьківщина»!
Науково-технічна бібліотека НЛТУ
вул. Ген. Чупринки, 101, м.Львів, 79057
тел.: (032) 258-42-50
e-mail: library@nltu.edu.ua
Пропозиції та побажання просимо повідомляти нам на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.