"Драма українців, затиснутих двома тоталітарними «соціалізмами» — інтернаціональним та національним, історія життя «на грані двох світів» варта того, щоб її розповіли. У цьому розумінні роман Кокотюхи «Червоний» приречений на прочитання" /Вахтанг Кіпіані, головний редактор сайту «Історична правда»/
Кокотюха А. Червоний: роман / Андрій Кокотюха; передм. В. Кіпіані; худож. Н. Переверзєва. – Харків: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2012. – 320 с.: іл.
«Коронація слова» створює для вас нову хвилю української літератури – яскраву, різножанрову, захоплюючу, – яка є дзеркалом сьогодення і скарбом для майбутніх поколінь.
Їм закидають масові вбивства вчителів. Бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони… можуть бути корисними. Замість скніти в таборах ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому, героєві чи бандиту, єдиному до снаги приборкати ув’язнених злодіїв. Як це було, розкажуть три свідки: міліціонер, чекіст і ворог народу. Не шукайте Червоного ані серед мертвих, ані серед живих, шукайте серед овіяних легендою!
Для створення такого роману потрібно багато матеріалу, але головне — натхнення й письменницький хист. Усього цього в Андрія Кокотюхи вдосталь. Він написав роман за два з половиною місяці. Матеріалами йому слугували мемуари повстанців, публікації українських істориків та розмови зі свідками тих давніх подій.
Похвала від ворога — то найліпша похвала… Ця книжка — це три розповіді про Данила Червоного від його найзапекліших ворогів.
Міліціонер Михайло Середа щиро вважав упівця Червоного ворогом. У повоєнні роки він, не жаліючи себе, чинив перепони повстанцям. У цих зіткненнях він утратив кохану, та зберіг чоловічу гідність. І не міг не визнати, що Данило — безстрашний воїн.
Полковникові КГБ Льву Доброхотову таки вдалося заманити вояка у пастку. А Уляна, дівчина Данила, стала жертвою чекістів. Тепер на ватажка повстанців чекав нелегкий шлях до ГУЛАГу.
Воркутлаг. Колишній червоноармієць Віктор Гуров упевнений, що потрапив сюди випадково, а ось ворогам країни рад саме тут і місце. Та гідність і щирість Данила, його переконання і надзвичайна душевна міць змушують Віктора замислитися…
Сюжет. Автор пропонує читачеві динамічний та захоплюючий текст про повстанця Данила Червоного, який десять років боровся проти окупантів, залишаючись невловимим. А коли чекісти таки переграли упівця та відправили до виправного табору на Воркуту, той не падає духом, а піднімає бунт, ведучи братів по зброї до свободи.
Від початку роману письменник працює на правдоподібність тексту через потрійну імітацію документальності. Оповідач тексту журналіст Клим Рогозний упорядковує три зошити записок свого дядька Григорія Титаренка, який збирав спогади про повстанця Червоного.
Похвала від ворога - найкраща похвала, тому для підкреслення сили головного героя автор розповідає про нього від імені супротивників. Перший оповідач - міліціонер Михайло Середа, на прізвище Сорока, який ловив упівця на Волині у 1947. Доля звела Сороку з командиром повстанців у ході кривавих зіткнень, де Михайло втратив кохану, але зберіг честь солдата і чоловіка.
Друга оповідь ведеться від імені відставного полковника Льва Доброхотова, що у 1948 році таки упіймав бандерівця у результаті складної оперативної комбінації. Данило Червоний повторив долю Довбуша – його дівчина Уляна стала жертвою чекістів, які змогли дотягнулися і до упівця.
Третій зошит належить "соузнику" Червоного по Воркутлагу колишньому червоноармійцю Віктору Гурову. Спершу переконаний, що його доля – лише випадковість у воєнному лихолітті, після розмов з повстанцем він повертає мужність та прагнення волі.
Мова - козир роману. Якщо фактаж складно віднести до позитивів роману, то мовне середовище – її козир. Всі герої говорять живою українською мовою зі стилістичними вкрапленнями за потреби. Андрій Кокотюха у своїх текстах послідовно розробляє передачу живого українського мовлення, і в «Червоному» досяг неабиякого успіху. Йому вдалося передати українською і мову повстанця-волинянина, і в’язнів та начальника Воркутлагу, і дівчини-вчительки з Москви.
Андрій Кокотюха у своїх текстах послідовно розробляє передачу живого українського мовлення, і в «Червоному» досяг неабиякого успіху.
Прикметно, що на відміну від української жіночої прози, де авторки зводять між собою рахунки в самому тексті, письменник для дискусії обрав передмову від Клима Рогозного.
Пасаж «я залишаю за собою право відмовитися від практики, коли з волі автора вороги України говорять виключно російською, та ще й матюкаються, а її герої — навпаки, вживають літературну українську» явно стосується роману Василя Шкляра "Залишенець".
Загалом можна упевнено констатувати – якщо читацьке середовище хотіло чтиво з українськими героями – то воно з’явилася, і у своїй ніші задовольнить потребу любителів історії.
Динамічний сюжет, мужній протагоніст, середовище повстанської боротьби і чи не перше у сучасній українській літературі зображення виправних таборів – все грає на вартість книги та інтерес з боку читачів.
Рецензії на книгу.
Беручи до рук чергову книгу улюбленого автора з трепетом душі дивишся не на обкладинку, а відразу читаєш рецензію. І прочитавши її ти відразу сподіваєшся на те, що це буде справді черговий хіт. Що "твій автор" знову тебе не розчарує. Але починаєш читати і не відразу розумієш, що з тобою відбувається. Задаєш собі питання "Що не так"? Перегортаєш сторінку за сторінкою, сподіваючись на те, що рано чи пізно натрапиш на кульмінацію, на той момент, коли твої почуття почнуть зашкалювати - коли переконаєшся, що не даремно придбав цю книгу - її ж писав "твій автор". Але ти продовжуєш читати далі, перегортаєш сторінки і перегорнувши останню і закривши книгу ти з якимось незрозумілим поглядом дивишся на зворотній бік книги і розумієш - "не зачепило", "не торкнуло", "тверда 4". Загалом книга непогана, але назвати її 100% художньою особисто я не можу. Не сподобалося, що книга розбита на 3 окремі частини, "3 зошита" з різними історіями. І справа навіть не в тому, що мало діалогів, справа в тому, що немає звичого для тебе стилю написання. Адже саме цей автор тобі подобається за властивий лише йому стиль - закручений сюжет, вражаючі сцени, почуття головного героя і т.д. Якщо ви ще не прочитали дану книгу - то варто прочитати для колекції, але не чекайте від неї, тих почуттів, які викликають інші книги цього автора. /Анатолій Співак, 17 березня 2017р./.
«Червоний» – історичний роман українського письменника Андрія Кокотюхи. У книзі описується боротьба бійців ОУН-УПА за свободу і незалежність України до воєнного часу, у період Другої світової війни та після її закінчення (до кінця 50 років XX століття). Цей трагічний період нашої історії безжально спотворений пропагандою Радянського Союзу неймовірними міфами, відвертою брехнею й підробленими фактами. Тож, книга допоможе поглянути на ті події під іншим кутом, адже основана на архівних даних спецслужб і спогадах очевидців. Сюжет роману умовно поділені на дві частини. Перша – військова боротьба на теренах Західної України українських повстанців, на чолі з командиром летучої групи УПА – Данилом Червоним, з радянськими диверсантами. Друга – ув’язнення Червоного з побратимами у таборі ГУЛАГ і їх боротьба з владою, в особі табірної адміністрації, за справедливість, за права пригнічених в’язнів та свободу. Данило Червоний вигаданий літературний образ, який увібрав у себе притаманні риси українських героїв тієї відчайдушної боротьби за свою державу. Всі вони палко любили свій народ і йшли на свідому смерть за ради вільної України. І лише з часом, виміряних десятиліттями, можемо стверджувати, воїни ОУН і УПА своїми діями відіграли надважливу роль у вихованню майбутніх поколінь українців, які потім вибороли й захистили незалежність України. Книга буде в нагоді всім хто цікавиться історичною правдою становлення нашої держави. Нещодавно було презентовано однойменний фільм за мотивами роману «Червоний»./Анатолій Лобач, 14 вересня 2017р./
Нещодавно екранізований роман Андрія Кокотюхи «Червоний» був успішним в українському прокаті, і саме тому виникло бажання звернутися до першоджерела та оцінити літературний твір. Книга, хоч і побудована у документальному стилі, є художньою, а головний герой це не історичний персонаж, а збірний образ керівника однієї з бойових груп УПА, ім’я якого - Данило Червоний. Твір побудовано як оповідь про успішного командира та ворога радянського режиму трьома його ворогами. Оповідачем виступає журналіст Клим Рогозний, упорядник записок свого дядька, який свого часу зібрав спогади про Червоного та записав їх у трьох зошитах. Це були розповіді колишніх міліціонера, співробітника КДБ та політв’язня, кожному з яких свого часу доводилося зустрічатися, при тих чи інших обставинах, з харизматичним повстанцем. Сюжет роману динамічний та захоплюючий, текст дуже цікавий, читається легко та на одному диханні. В книзі вміщено кольорові вкладки з кадрами фільму. Щоправда, є окремі моменти, які все ж таки не сподобалися. Перш за все, невловимий та досить розумний і обережний командир УПА потрапляє у засідку НКВД, наче якийсь першокласник. Образу самого Данила Червоного відведено у творі дуже мало місця. Крім того кінцівка твору викликає запитання – автор має намір написати продовження чи надати образу Червоного містичного характеру? /Галина Заборська, 9 січня 2018р./
Кокотюха про книгу. "Червоний" – це історичний роман про події в Україні після Другої світової війни – кінець 40-х років. Дія у творі розгортається на Західній Україні у час, коли там діяли українські повстанці, а також у радянських концтаборах у Сибіру.
Щоб розуміти, що відбувається сьогодні, треба подивитись в недалеке минуле. Ще живі безпосередні учасники і очевидці тих подій. Коли я готував цю книгу, я говорив з живими людьми. Саме вони є героями роману, а не повстанський ватажок Червоний, хоча про нього безпосередньо йдеться в романі. Але він сприймається як цілісна натура очима чотирьох людей, які до того часу не сприймали того повстанського руху, який він очолював, в якому безпосередньо брав участь, і не розуміли, за що він бореться. Навіть вважали його своїм ворогом. І спілкування з ним поміняло їхній світогляд.
Повстанський рух, якого я частково торкаюсь у романі, неоднорідний і неоднозначний. В середині цього руху було дуже багато розбіжностей, дуже багато неузгодженостей. Але всі вони мали одну мету – звільнити Україну від окупації. Просто в кожного були свої методи. Але розуміли вони все це однаково.
І ось моя мета – щоб люди не тільки на Заході України, але й на моїй території України (а я сам з Ніжина Чернігівської області), а також зі Сходу країни зрозуміли: ми всі різні – і ментально, і територіально – але мета у нас всіх мусить бути одна – мати Україну, яка звільняється від радянського минулого.
«Червоний» — український історичний фільм Зази Буадзе 2017 року, екранізація однойменного роману Андрія Кокотюхи. Фільм вийшов в український прокат 24 серпня 2017 року. У серпні 2017 року стрічка була одним з можливих претендентів на висунення від України на ювілейну 90-ту кінопремію «Оскар» Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою», але врешті не була обраною від України.
Стрічка отримала змішані відгуки від українських кінокритиків. Катерина Сліпченко на сайті Zaxid.net позитивно оцінила фільм, особливо похваливши переконливу, без надмірної «театральщини», гру практично усіх акторів фільму.
Так само, критики помітили упереджену та клішовану антирадянську пропаганду: Максим Івануха з телеканалу Еспресо TV та Олена Концевич з інтернет-газети Збруч негативно оцінили фільм, відзначивши карикатурність антагоністів фільму (комуністів) та простоту і банальність сюжету.
Кінокритики також відзначили занадто-літературність української мови акторів та переважно-російськомовність стрічки; зокрема Юлія Толстих з телеканалу ЗІК зазначила, що у фільмі наявна здебільшого російська мова.
Від пересічних глядачів фільм отримав схвальні відгуки: На сайті IMDb глядачі оцінили фільм на 7,3 з 10 на основі 736 голосів. На сайті Kino-teatr.ua глядачі оцінили фільм на 9,16 з 10 на основі 430 голосів. На сайті Кінобаза глядачі оцінили стрічку на 9,4 з 10 на основі 13 голосів.
"Дуже часто книги стають фільмами, і не так уже й рідко фільми стають книгами. Я не розділяю для себе книгу та кіно. Якщо на основі сценарію пишеться художній твір, це називається новелізація, і в цьому разі маємо такий невеликий прецедент – фільм ще знімається, а книга вже є", – зазначив письменник і сценарист Андрій Кокотюха.
Про автора. Андрій Кокотюха — український письменник, якого називають засновником українського готичного детективу. Багаторазовий переможець конкурсу Коронація слова, Вибір видавців Гранд Коронації-2010. Золотий письменник України (2012). Кокотюха Андрій Анатолійович, народився у місті Ніжині, в родині зварювальника і медичної сестри. Перший художній твір написав у віці 7 років. Хоча власне художні якості цього твору досі ніким не оцінені. До 12 років читав і писав лише казки.
Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробом та муляром на будівництві. Але закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка.
Перше оповідання опубліковане 1987 року. У 1991 році написав повість «Шлюбні ігрища жаб», яка, через брак інших зразків прози, отримала в 1995 році нагороду видавництва «Смолоскип». Після виходу окремою книжкою в 1996 році повість стала називатися «романом», отримала позитивну оцінку від батьків та друзів автора, і широкий негативний розголос у пресі. Завдяки цій публікації А. Кокотюха відразу став одним з відомих сучасних українських письменників.
У 1993 році був одним із засновників Творчої асоціації «500». Працюючи у видавництві «Смолоскип» пакувальником книжок, у період з 1994 по 1999 рік організовав понад сто «гастролей» молодих українських письменників у сімнадцяти регіонах України. Був їх безпосереднім учасником. У 1998 році звільнився з видавництва «Смолоскип» у зв’язку з переходом на іншу роботу, безпосередньо пов’язану з журналістикою. Співпрацю зі «Смолоскипом» не припиняв до 1999 року. Потім видавництво офіційно розірвало стосунки з молодим письменником через публічне прочитання фейлетону про сучасний стан української культури. Видавництво розцінило цей фейлетон як «антиукраїнський».
Від 2000-го року – постійний учасник Всеукраїнського конкурсу романів, сценаріїв та п’єс «Коронація слова». Пробував себе у жанрах горору (роману жахів), кримінальної мелодрами, трилера, комедії, соціального гостросюжетного роману, класичного детективу. Улюблені жанри – трилер та детектив із елементами містики й готики.
Від 1998 року по теперішній час як сценарист співпрацює з Національною студією ім. О. Довженка, українськими продакшн-студіями, провідними українськими телеканалами. В активі – 10 сценаріїв повнометражних стрічок та телесеріалів, доведених до стадії готовності. Частина з них розміщена на сайті «Сценарна майстерня». Спеціалізація – гостросюжетні драми, історичне кіно, пригодницькі та детективні фільми, бойовики.
Андрій Кокотюха, автор багатьох книг, зокрема: «Повернення сентиментального гангстера», «Нейтральна територія», «Ментовский місто», «відпрацювати материал», «Мама, донька, бандюган», «Кримінальна Україна», «Любити живих» (у співавторстві з Максимом Розумним) , «Повз змія», «Таємниці і загадки України», «Резонансні справи МВС» (у співавторстві з Костянтином Стогнієм), «Шукачі скарбів», «Юля» (автор-упорядник), «Темна вода», «Зоопарк або Діти до 16 років », «Легенда про безголового », «Чужі скелети», «Пророчиця », «Рік пригод», «Таємниця козацького скарбу» та інших.
Книги Кокотюхи виходили і далі виходять практично в усіх українських видавництвах, котрі видають сучасну літературу: "Смолоскип", "Кальварія", "Фоліо", "Піраміда", "Нора-Друк", "Зелений Пес". Він постійно співпрацює з найбільш популярними українськими газетами, журналами і телеканалами.
Матеріали /Режим доступу станом на 17.11.2020/:
Підготувала науково-технічна бібліотека
абонемент художньої літератури
провідний бібліотекар Федорак Н.Г.
Матеріал підготовлено 17.11.2020р.
Науково-технічна бібліотека НЛТУ
вул. Ген. Чупринки, 101, м.Львів, 79057
тел.: (032) 258-42-50
e-mail: library@nltu.edu.ua
Пропозиції та побажання просимо повідомляти нам на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.