Calendar

« May 2021 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

catalog

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Корисні посилання

cover

 

"З автомата стріляти не можу. Моя зброя – різець”, – Ніл Хасевич

Paper soldiersБрати, Капранови Паперові солдати : роман / Капранови Брати. – К. : Нора-Друк, 2019. – 222 с.

У романі «Паперові солдати» йдеться про долю художника Ніла Хасевича, який у молодому віці втратив ногу в залізничній катастрофі, але проміняв перспективу працювати в Америці на місце вчителя на Волині, а потім на боротьбу в лавах УПА.
«Довідавшись про Ніла Хасевича, ми зрозуміли, що він — справжній супергерой. Цей чоловік в надскладних умовах боровся проти наймогутнішої на той момент армії світу, таємної поліції, якою було МГБ. Ми не могли пройти повз такий сюжет. Хотілося зробити цікаву, сучасну, популярну книжку», — наголошує Віталій Капранов.
The Capran brothers 2“Він був особливо важливим в той час, коли УПА припинила фронтові операції і перейшла до навіть не до терористичної, а інформаційної війни. УПА стільки трималася і її не могли задавити саме через те, що головним її акцентом була війна інформаційна. І Ніл Хасевич був у ній один із перших, тому що саме його малюнки, гравюри, карикатури - те, що ми зараз називаємо інфографікою, фотожабами, - працювало в першу чергу. І оскільки сьогодні наша війна з ворогом великою мірою має характер інформаційний, то і приклади героїв інформаційної війни повинні бути у всіх на вустах. І тут треба віддати належне Нілу Хасевичу. Ця постать заслуговує на національне поклоніння”, - підкреслив Капранов.
The Capran brothers 9Також в «Паперових солдатах» йдеться про ще одного митця, ровесника Хасевича, який досягнув успіху в Америці. Це Володимир Титла, він же Білл Титла, головний художник студії Діснея, який намалював «Білосніжку», «Пінокіо», «Дамбо». Він народився в Нью-Йорку, а батьки його з Тернопільської області.
Титла зацікавив письменників як доля альтернативна історії Хасевича. Він був українцем за духом, говорив українською, ходив до недільної української школи, саме там його помітила одна з викладачок і почала навчати малюванню. Звідти Білл пішов в училище промислового дизайну, а потім на кіностудію Paramount, зрозумів, що не вміє малювати, і поїхав вчитися до Європи, — а саме у Варшавську школу мистецтв, де якраз навчався Ніл Хасевич.
Автори розповідають, що зобразили дві різні біографії, два різних життєвих шляхи, аби показати, що у Хасевича був вибір, і те, що він загинув за Україну, було теж його свідомим вибором.

The Capran brothersБрати Капранови: "Ми не знали про існування Ніла Хасевича, так само, як і більшість українців. Але Юрко Журавель відкрив нам очі на його історію, мало того - одразу почав вимагати, щоб ми написали сценарій фільму про нього.
Ну, легко сказати: напиши сценарій. Складніше потім перетворити сценарій на фільм. Тому ми вирішили почати з книжки, але писати її максимально по-сценарному, так, щоб у разі потреби сценарій можна було написати швидко і просто.
Сама по собі історія Хасевича неймовірна та героїчна. Втратити ногу у юності, навчатися малювання у Варшаві, співпрацювати з ОУН, майже десять років воювати у криївках, стати автором печаток, нагород, грошей (точніше - бофонів), листівок, карикатур, брошур - більшості агітаційної мальованої продукції УПА, - усе це складно собі навіть уявити, а тим більше зробити.
А проте нам здалося, що чогось все-таки бракує. Історія виходить якась стандартно-героїчна, сучасний читач такого не любить.
Стали ми обмірковувати варіанти, як збагатити тло, на якому малюємо Хасевича, і раптом звернули увагу на те, що він мав виставки у США і навіть отримав запрошення на роботу.
Це цікаво, - подумали ми. А ким би міг стати Хасевич, якщо б погодився емігрувати?
Зрозуміло, що художником. І почали ми шукати українців, які, поїхавши до США, зробили там кар'єру у образотворчому мистецтві.
Шукали-шукали, і раптом знайшли! Білл або ж Володимир Титла. Найкращий художник студії Діснея, людина, що фактично створила унікальний діснеєвський стиль. І стопроцентний українець. Це вам не який-небудь Чайковський, у крові якого текла 1/8 української крові, бо прадід зрадив колись Мазепу і за це отримав маєток у Росії. Титла - українець справжній не лише за кров'ю, але й за вихованням, темпераментом, знанням мови й таке інше.
Ну а коли ми з'ясували, що Титла і Хасевич практично ровесники, тобто мають різницю у віці лише рік, і що рідне село Титл на Тернопіллі, а Хасевичів - на Костопільщині, тут уже пасьянс склався.
Таким чином у нас вийшла книжка про двох героїв, про те ким став Хасевич і ким він міг стати, якби залишив Україну, про упертих українців та українців-мрійників, про Голлівуд та Рівне, вілли та криївки, пальми та смереки, студію Діснея та МҐБ."

Ніл Хасевич мав вдосталь таланту та наполегливости, щоб збудувати успішну кар’єру художника в Європі. З дитинства навчився йти вперед, попри спротив близьких, попри каліцтво після страшної аварії. Пізніше міг погодитися на співпрацю із радянською владою, стати ще одним “заслуженим” або й “народним” митцем у країні Рад. Однак обрав шлях боротьби за незалежну Україну – і віддав за це життя. 
4 березня минає 69 років від дня смерти художника. Місце його поховання досі не встановлено.

Neil Hasevich 2Художник наперекір. Легендарний художник українського підпілля народився 25 листопада 1905 року третьою дитиною в сім’ї Антона та Феодотії Хасевичів. Двох старших синів звали Анатолій і Федір. Третій же отримав незвичне ім’я – Ніл.
Анатолій Хасевич, батько майбутнього члена Організації Українських Націоналістів та Української Головної Визвольної Ради, був псаломником. Вибирав хлопцеві ім’я згідно з церковним календарем – а син народився 25 листопада, у день вшанування преподобного Ніла. 
Глава сім’ї мріяв, що хлопці пов’яжуть своє життя зі служінням Церкві. Анатолій і Федір стали українськими священниками на Волині. Ніл же захопився малюванням. Батько не підтримав потягу хлопця до мистецтва і віддав його до Житомирської духовної семінарії. Саме там в іконописній майстерні Хасевич-молодший опанував перші ази малярства.
Neil Hasevich 2021Дитячі роки Ніла Хасевича минули в селі Дюксин, що в теперішньому Рівненському районі. Сім’я жила бідно. 
Року 1918 в сім’ї Хасевичів сталася трагедія: матір із Нілом потрапили під потяг на залізничному переїзді, коли поверталися з Рівного. Мама загинула, а хлопець втратив ліву ногу вище коліна. 
Ніл не піддався розпачу і ще в юному віці продемонстрував міцність характеру: вмів вирізати з дерева і сам виготовив собі протез. Також наполегливо продовжив йти до мети – освіти.
Після лікування Хасевич навчався у майстерні Василя Леня в Рівному. У 1925 році склав екстерном іспит і здобув атестат Рівненської гімназії. Працював помічником іконописця. Кошти, отримані від французької компанії як компенсацію за нещасний випадок, витратив на навчання у Варшавській академії образотворчих мистецтв (Akademia Sztuk Pięknych w Warszawie). 

Neil Hasevich 32Знайомство з Бандерою. У Варшаві однолітки спершу не сприймали Ніла Хасевича – цього “убогого, худенького, невеликого зросту хлопця”. Однак уже незабаром були вражені його талантом.
“Невеличкого зросту, бідно вдягнений парубок, з палкою в руці, тому що замість лівої ноги – дерев’яна, закінчена грубим патиком, примітивна, власної роботи протеза... Пильно учиться і неймовірно матеріально бідує. Із дому від батька не отримує нічого, тому що там не менша біда... Малюнки ж його свідчать про непересічне художнє уміння. Гадаємо, що при тій здатності до систематичної праці, яку має Хасевич, кар’єра в мистецтві йому забезпечена”, – згадував Хасевича український художник Петро Мегик, який також студіював у Варшаві.
khachevych08Ніл Хасевич навчався на графічному факультеті. Опановував графіку у професора Владислава Скочиляса, а живопис – у професорів Мілоша та Мечислава Катарбінських. До обов’язкових предметів належали рисунок, малярство, перспектива, креслення та анатомія. Хасевич також вивчав дизайн інтер’єрів, ткацтво, столярство, кераміку, графіку, метал, оправлення книжок.
Тодішня Варшава була значним осередком розвитку української культури та мистецтва. Ніл Хасевич долучився до активної діяльности. Зокрема, став співзасновником гуртка українських митців і студентів Варшавської академії образотворчих мистецтв – товариства “Спокій”. Належав до студентської спілки “Запоріжжя”.
Нілові Хасевичу не давали спокою і політичні процеси. Від 1935 року став активним членом Волинського Українського Об’єднання, і ще в перший рік членства в організації був делегатом на крайовому з’їзді в Луцьку. Тоді ж особисто запізнався зі Степаном Бандерою та іншими керівниками українського національного руху.

Neil Khasevich. WashingЄвангеліє від Хасевича. Ніл Хасевич затято розвивав свій талант, демонстрував наполегливість, опановуючи нові професійні вміння. Він вивчав давні кириличні шрифти за старими рукописними книжками. І, наслідуючи Георгія Нарбута, переписав гусячим пером усе Пересопницьке Євангеліє. 
Уже на початку 1930-х Хасевич мав визнання як талановитий художник. Року 1931 полотно “Прання” відзначили премією Vaticana, а 1932-го – портрет гетьмана Івана Мазепи отримав диплом Варшавської академії (картина не збереглася).
Суперечливою є інформація про те, чи таки вдалося Хасевичу закінчити навчання у Варшавській академії мистецтв, і якщо так, то коли це відбулося. Мистецтвознавиця, докторка історії мистецтва Дарія Даревич стверджувала, що художник, не маючи змоги постійно оплачувати своє навчання, у березні 1933 року забрав документи та вибув із навчального закладу, щоправда, перед цим склавши письмовий іспит для учителів рисунка в середніх школах, що давало йому право учителювати.
Тиражують також версію, що Хасевич отримав диплом 1935 року, захистивши дипломну роботу на тему “Святий Володимир”, яка теж зникла. 
Зрештою дослідниця Марія Дмитрієнко взагалі переконувала, що свої студії Хасевич закінчив аж 1937 року. Точно відомо лише одне – випускник не захотів приймати польського громадянства і після закінчення академії повернувся до рідного села.
Ніл Хасевич продовжував творити. Поступово перейшов від олійного живопису до графіки й дедалі частіше займався гравюрами. А точніше – дереворитами.
Роботи Хасевича високо оцінили критики на міжнародних виставках у Чикаго й Лос-Анджелесі 1936 року. За рік він здобув третє місце на міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві. 
Ніла Хасевича почали друкувати. Року 1939 у Варшаві вийшов художній альбом “Книжкові знаки Ніла Хасевича”. У Філадельфії побачив світ художній альбом “Екслібрис Ніла Хасевича”. 
Водночас художник співпрацював з українськими часописами “Шлях” та “Волинське слово”.

Прихід “совітів”. У вересні 1939 року на Волинь прийшли “перші совіти”. На той час Ніл Хасевич працював учителем у рідному селі й підробляв бухгалтером у споживчій кооперативі.
Іще на початку Другої світової війни Нілові пропонували емігрувати за океан, до Америки, де він уже мав славу художника. Він відмовився. 
Року 1941 Ніл Хасевич розпочав плідну співпрацю із львівською Спілкою праці українських образотворчих мистецтв та з Уласом Самчуком у рівненському часописі “Волинь”. Майстер-графік не лише ілюстрував газету, але й періодично публікував там статті на художню тематику, у яких закликав місцевих митців долучатися до сприяння українським націоналістам.
“Ніхто не заперечив великих можливостей графіки як художнього і пропагандивного чинника. В момент відродження нашої державності, в момент налагодження культурного життя на звільнених землях митці мають зголоситися до праці над портретами діячів, над плакатами і пропагандивними листівками”, – зазначав він у статті “Про графіку” у “Волині” від 1 вересня 1941 року.
У 1942–1943 роках взяв участь у виставці українських художників, на якій, зокрема, експонували його картину “Спіть, хлопці, спіть”, створену за мотивами відомої пісні українських повстанців. Ідея твору виникла під враженнями від розстрілів українських патріотів, що вчиняли енкаведисти у в’язницях Галичини.
Переконавшись, що німцям, як і більшовикам, незалежна Україна не потрібна, художник вступив до Української Повстанської Армії. Послуговувався декількома псевдо: “Бей-Зот”, “Старий”, “333”, “Левко”, “Джміль”, “Рибалка”.
– Як тільки 1943 року УПА розгорнула бойові дії проти німецьких окупантів, Ніл Хасевич став у її ряди як воїн-художник, – згадував керівник ОУН на Північно-Західних українських землях полковник УПА Василь Галаса (“Орлан”). – Попри інвалідність, він не подався на еміграцію, хоч йому пропонували, а твердо вирішив залишитись на рідній землі і віддати свій талант визвольній боротьбі свого народу. Митцям його рівня, мабуть, важко уявити, як можна було творити такі шедеври художньої графіки в умовах підпілля, та ще й у підземеллі, при світлі нафтової лампи. А “Бей-Зот” зумів пристосуватися до обставин і плідно працювати. Темами його робіт були боротьба УПА, голод в Україні 1932–1933 років та інші.

Геній темряви криївок.
У підпіллі Ніл Хасевич став важливою фігурою – очолив технічну ланку крайового проводу, був членом крайової референтури пропаганди ОУН на Північно-Західних українських землях. 
Випускав брошури, листівки, плакати, а також створив плакатно-агітаційні композиції: “За самостійну соборну державу!”, “Воля народам, воля людині!”, “Слава Україні! Героям слава!”. Співпрацював із редакцією журналу “До зброї”.
Я не можу стріляти з автомата. Зате в моїх руках інша зброя – різець і липова дощечка. Я воюю з ворогом силою мистецтва, – зізнавався Ніл Хасевич.
Повстанський провід замовив Хасевичу ескізи бофонів – купонів, які замінювали воякам УПА гроші (від слів “бойовий фонд”). У 1944–1945 роках створив “волинську” серію бофонів номіналами 10, 25, 50, 100, 300, 500 та 1000 карбованців. Ці “гроші” перебували в обігу у середовищі УПА аж до 1950-х років.
У червні 1948 року Українська Головна Визвольна Рада запровадила відзнаки підпільникам. Саме “Зот” створив ескізи "“Хреста заслуги” і “Хреста бойової заслуги” та медалі “За боротьбу в особливо важких умовах”. Згодом самого Хасевича відзначили срібним “Хрестом заслуги” та медаллю. Його обрали до УГВР як представника від української інтелігенції.
Улюбленим напрямом діяльности художника стали карикатури, скетчі для сатиричних часописів “Український перець” і “Хрін”. Він охоче виконував малюнки, які висміювали радянський режим. Гумористичні плакати та журнали були надзвичайно популярними поміж упівців. 
За 1949 рік повстанці виготовили у підпіллі майже 100 тисяч примірників друкованої агітаційної продукції. Кожну десяту супроводжували ілюстрації Ніла Хасевича. 
Дружина Василя Галаси, Марія Савчин (“Марічка”) у спогадах зазначала, що Хасевич був надзвичайно цінним для повстанців. Його графіка стала ефективною зброєю в руках визвольного підпілля. Крім того, він ділився майстерністю з іншими – учні розходилися по різних округах та ілюстрували підпільні видання, виготовляли кліше для друкарень тощо.
Побратими намагалася оберігати Хасевича і від більшовиків, і від нацистів, зважаючи на його надзвичайно важливе значення для УПА. Він мусив періодично змінювати криївки. 
Війна забрала в художника найдорожчих людей: загинули брат Анатолій та батько Антон. Ще один брат Федір помер після війни – у радянському концтаборі Білобородово під Томськом. Року 1947 загинула й кохана Хасевича, Марта (“Женя”), яка була зв’язковою з підпіллям Луцька.
Коли похідні групи УПА почали відходити на захід, “Бей-Зот” знову відмовився покидати Батьківщину. 
– У своєму житті я втратив уже все, але як довго залишиться бодай одна краплина моєї крови, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися зброєю, але б’юся різцем і долотом. Я, каліка, б’юся в той час, коли багато сильних і здорових людей у світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива. Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б’ються, – писав Ніл Хасевич у листі, переданому на Захід разом із його графікою влітку 1950 року.
Гравюри з українського підпілля потрапили до іноземних дипломатів і делегатів Генеральної асамблеї ООН. У 1952 році їх надрукували у США в збірнику “Графіка в бункерах УПА”.Neil Khasevich 36

Вбивство. Справа Стекляра. Радянська влада оголосила облаву на художника. 1951-го в Рівненському обласному управлінні МДБ створили оперативну групу з виявлення й ліквідації художника. Очолив її капітан держбезпеки Борис Стекляр. До групи також увійшли капітани Михайло Маркелов та Михайло Кудрицький. 
Чекісти декілька разів виходили на слід “Зота”. Врешті в одному з бункерів їм вдалося знайти зашифровану адресу місця перебування художника. Вони з’ясували: Ніл Хасевич переховується на Білівських Хуторах біля села Сухівці – за 12 кілометрів від містечка Клевань.
Холодного ранку 4 березня 1952 року криївку оточили енкаведисти. Ніл Хасевич під час облави загинув.
Доки існував Радянський Союз, убивці не намагалися приховувати своїх прізвищ. Спецоперація під проводом Бориса Стекляра згадана у пропагандистській книзі Теодора Гладкова “Зі щитом та мечем”, яка 1988 року вийшла в тоді ще радянському львівському видавництві “Каменяр”.
Автор описував: “«Виходьте! Інакше закидаємо гранатами!», – крикнув Стекляр. Відповіддю було мовчання. Отже, переговори не відбулися. Чекіст витягнув із сумки гранату РГД і шепнув командиру відділення… Сержант точно, на півметра, не вище, підняв важку затичку… Цього вистачило, щоб метнути в лаз гранату. Глухо прогримів під ногами вибух… Почекавши трохи, капітан дав сигнал солдатам підняти затичку і знову вигукнув: «Хто живий – виходьте! Інакше пустимо гранати в хід!». Ніхто не вийшов… Живих у бункері не виявилося. При світлі акумуляторного ліхтаря Стекляр побачив три трупи. В одного відсутня нога — це був «Зот». У руці… стискав автомат”.
Згідно з іншими даними, Ніл Хасевич застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями – В’ячеславом Антонюком (“Матвієм”) та Антоном Мельничуком (“Гнатом”). Перед тим спалив усі важливі документи.
Убивши повстанців, емдебісти привезли їх до Клевані. Їхні тіла декілька днів лежали просто неба під дубом. Відтак їх забрали. Місце поховання художника та його побратимів досі не встановлено.
Декілька років тому, ще коли жив Стекляр, представникам націоналістичних організацій вдалося отримати матеріали з особової справи співробітника МДБ із державного архіву – заслуга законів про декомунізацію. Підтвердилося, що Борис Стекляр брав участь в убивстві Ніла Хасевича. 
2016 року Борис Стекляр намагався обмежити доступ громадськости до своєї особової справи – та марно.
У квітні 2017 року Генеральна прокуратура України почала розслідування за фактом смерти Ніла Хасевича. Борис Стекляр своєї вини не визнавав. Стверджував, що Хасевич ігнорував пропозицію здатися й убив двох своїх соратників, поки застрелився сам. 

 

Матеріали /Режим доступу станом на 03.03.2021р./:

 

Підготувала науково-технічна бібліотека
зав. сектору Новосад В.,
бібліотекар Гордійчук Х.

Матеріал підготовлено 03.03.2021р.

 

Контакти

Науково-технічна бібліотека НЛТУ

вул. Ген. Чупринки, 101, м.Львів, 79057

тел.: (032) 237-79-85

e-mail: library@nltu.edu.ua

Пропозиції та побажання просимо повідомляти нам на електронну адресу  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Top of Page