Головна

Навігація

Мова – то душа нації, її повітря й етнічний код. Зникає мова – зникає і народ

"І таки українська мова першою державною, можна сказати, ще й не була. А їй вже підсовують «вторую»... Ми забули, хто ми є. Поляк знає, що він поляк. І німець знає, що він німець, латиш знає, і фін знає, а ми – «какая разніца». «Українці, хто вас зазомбував? Нащо нам і вороги?
Ми самі вороги»"
  /Іван Драч/

Невже ми не втямили досі, що наша мова, наші моральні чесноти – це наш хребет і надійний рубіж. Народ український довго був бездержавний. Хто тільки не топтався по його душі, а він вистояв, не розчинився між чужинців як етнос, зберіг свою мову, свої звичаї, свій національний характер. Збагнули чому?
Та тому, що не зрікся своїх святинь. 
Читаймо Шевченка! Дух його творів і нині повинен тримати нас. Місце Шевченка сьогодні не стільки на покуті у вишитому рушничку і "Кобзар" на полиці, як у серцях і головах наших. Він Пророк, Великий Патріот! Незрівнянно геніальніший від кожного з нас! Його "Кобзар" для нас, як Євангеліє, як слово Христа до християн. Будьмо гідними "слова Тарасового, долучімо до його любові до України свої серця і пам'ятаймо, "хто ми і чиї ми діти".
Робімо все, щоб українська мова була престижною, пишаймося нашим, рідним, українським.
Чуже берімо, але своє вознесімо!

21 лютого Міжнародний день рідної мови

"У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це — фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох — це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм" /Ліна Костенко/
Українська мова - то великий дар, то шануй її, люби та оберігай!

Герої не вмирають, пам'ять про них живе вічно!

Зима. Майдан.
Горять вогнями свічі…
Такі лютневі поминальні дні.
Народ зібрався втретє вже на віче, Знедолений і стомлений в війні. Бруківка вже не пахне димом, кров’ю, Та біль не зник у душах матерів… Ішли їх діти на Майдан з любов’ю. Чому ж вони в вогні мали згоріть? Портрети вбитих.
А під ними – квіти…
І очі щирі зі світлин в стіні
Дорослі тут, а поряд – майже діти.
Це ті, хто полягли тоді в борні.
Тут ті, кому боліла Україна,
І ті, кому болить вона й тепер.
Одна мета в них:
це – піднять з руїни
І знищити, кого ..?

/Ганна Верес (Демиденко)/

"Сьогодні мусить кожен віднайти в собі оцього господаря, якими були наші діди-прадіди! Господаря своєї землі! Отоді і запануємо у своїй сторонці… А інакше ніяк" /Сашко Капінос/

 

"Я любив вас усіх та найбільше любив Україну!"

 
Сашкові Капіносу
 
Ти твердо йшов дорогою життя,
 Обрав свій шлях і до кінця не схибив.
 За Україну кликав ритм серцебиття
 Ти чув цей поклик та зробив свій вибір.
 
По собі залишивши добрий слід,
 Віддав гаряче серце Батьківщині.
 Твоя душа біля Cвятих воріт
 Вітала Сотню звичним:"Слава Україні!"
 
/Юрій Руф/

 

Щоб ніколи не забути...

Сотні тисяч людей стояли на Майдані протягом 3 місяців холодної зими, заради незалежності і свободи.
За вільну людину у вільній країні.

Силове протистояння 18-21 лютого 2014 р.
між силовиками та протестувальниками - завершальний етап 
Революції Гідності.
Ніч Апокаліпсису, як назвали її пізніше, настрашніша ніч, яку довелося пережити нам усім з 18 на 19 лютого 2014 р.
Кілька тисяч Героїв, які втримали тоді Майдан від остаточної зачистки, зробили справжній подвиг, про який ми ніколи не забудемо.

Ніч Апокаліпсису:
"Хлопці, ви тільки протримайтеся там ще трошки, ми вже їдемо!"

 

"Владика Йосип Сліпий – людина, яка втілює дух нації"

Девізом патріарха Йосифа Сліпого були слова "Per aspera ad astra" /"Крізь терни до зірок"/

"Все його життя – це була наука і молитва. 
Таким був його життєвий девіз"


/Ірина Коломиєць – директор кімнати-музею Йосипа Сліпого в Українському Католицькому Університеті у Львові/

17 лютого відзначаємо 125-ту річницю від дня народження Патріарха Йосипа Сліпого. 
Найкращий спосіб вшанувати пам'ять цього великого послідовника Христа - прислухатися до його повчань. Його велика душа знайшла спочинок в мирі Христа!

17 лютого - Міжнародний день спонтанного прояву доброти

Історія безкорисливого прояву доброти

"Вчіться читати - почнете думати!"

Шкільний учитель Антоніо Ла Кава, пропрацювавши 40 років в початковій школі, всі ці роки відчував потребу вийти із-за стін класних кімнат, стати вуличним учителем. Антоніо ла Кава, вийшовши на пенсію, купив триколісну вантажівку і переобладнав її в дитячу бібліотеку на колесах, і дав своєму фургону ім'я Bibliomotocarro. Подорожуючи на своєму фургоні маленькими містечками Італії, він намагається прищепити дітям любов до читання. Всі книги (їх понад тисячу) Антоніо придбав за власні кошти, а кожен його приїзд в чергове маленьке містечко перетворюється в цілу подію для місцевої дітвори.

«Хто читає змалечку, стає великим!» - вважає Антоніо, і дивлячись на його приголомшливу посмішку, з ним неможливо не погодитися!

Флешмоб "Подаруй книгу бібліотеці"

 "Бібліотека – це той храм, де завжди народжується і зберігається духовність. Пам’ятаймо, що у давнину бібліотеку називали "дім життя", "притулок мудрості", "аптека для душі" /Сухомлинський В. О./

Передана у бібліотеку книжка — доброчинна справа та інвестиція у майбутнє, адже розділені знання лише примножуються і збагачують усіх.

Головний скарб суспільства – це хороша бібліотека!
Давайте створювати її разом!

 

Давайте приєднаємося до акції "Подаруй книгу бібліотеці". Книги стануть доступні нашим читачам! Тож звертаємось до Вас з проханням, якщо маєте вдома книги, які вже прочитали і не користуєтесь ними – підпишіть їх гарними побажаннями і подаруйте їх нашій бібліотеці! Ми впевнені, якщо  цю добру справу зробить кожен, багатшим стане наш бібліотечний фонд, а подаровані книги прочитають інші!  

Долучайтесь до акції, яка триватиме з 13.02 по 28.02. у стінах нашої бібліотеки.
Адреса: м. Львів, вул. Генерала Чупринки, 101, другий поверх.