Головна

Навігація

Любити ліс - це значить поважати себе! З Днем працівника лісу

Лісівники ми, друже мій, лісівники. Лісівників у нас хіба не знають?
І наші помисли хіба не як бруньки
Тепло весни - тепло дерев вибирають?
Стоять ліси, Шумлять ліси.
Ми лісових стежок сходили стільки
Посеред листя і роси,
Ми стільки бачили краси,
Нам звуки лісу як мелодію сопілки.

Лісівники ми, друже мій, лісівники.
Не ніжила нас доля, не ласкала.
І розбрелися наші по лісу роки,
І молодість у лісі заблукала ...

(уривок вірша В. Бондаренка)
 

 

Скандали. Корупція. Масова вирубка. Збереження і відновлення Карпат. Якщо прослідкувати активність лісорубів, то складається враження, що бензопила запрацювала вдвічі активніше...

Саме так асоціюється у багатьох лісове господарство, особливо останні роки. Є інший бік лісової галузі.

Грамотність - запорука успіху! 8 вересня - Міжнародний день грамотності

La grammaire qui sait régenter jusqu'aux rois (Molière) 

Граматика знає, як керувати навіть королями

 

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.
Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.
Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.

 

 ( Максим Рильський, 1956)

 

"Людиною стають, а не народжуються!" 4 вересня 1985 року у концтаборі загинув поет Василь Стус

Як добре те, що смерти не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст.
Що жив, любив і
не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражденним
і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерть із рідним краєм поріднюсь.

1 вересня 1939 року о 4-45 ранку

Вічна пам’ять полеглим на полі бою,
Честь і слава – живим героям!

Це Іловайськ, це вже не Крути! Пам’ятаємо! Не забудемо!

Вони зійшлись: любов і смерть –
В запеклому нерівнім герці.
Народ в чеканні, мов завмер,
І материнське рвалось серце.
Там кров’ю плакала земля
(Це Іловайськ, це вже не Крути),
Як дикі найманці Кремля
Героям розривали груди.
Й кипіла кров у тім котлі,
Гаряча, свіжа кров, синівська.
Не батальйон – там… полк поліг,
Так і не дочекавшись війська
З важкою технікою. Ні!
Таке ніколи не забути,
Й нема прощення тій брехні,
Якої би могло й не бути.
Всіх рухала свята любов,
Яку – ні вбить, ні розстріляти,
І на сторожі її – Бог,
А з нею можна все здолати.
Сьогодні воїн наш слабкий:
Напівоснащений, розбутий,
Та піднімаються полки,
Тож Україні жити, бути!
(10.09.2014. Ганна Верес)