Calendar

« October 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        

catalog

КОРИСНІ ПОСИЛАННЯ

Корисні посилання

cover

 

Сергій Жадан Ворошиловград

vorochuvogradАнотація:

Одного разу ти дізнаєшся, що твій брат зник у невідомому напрямку, приятелі займаються фінансовими аферами, а бізнес намагаються перекупити представники незрозумілих структур. Реальність виявляється хисткою та зникомою, життя робить крок убік, і ти несподівано опиняєшся поміж своїм минулим, де на тебе чекають друзі, й майбутнім, де на тебе чекають вороги.
«Ворошиловград» - роман жорсткий, меланхолійний та реалістичний. Наскільки взагалі реалістичним може бути соцреалізм.
Вони приходять і забирають у тебе все, що тобі належить. Вони позбавляють тебе твоєї свободи й твоєї території. Вони забирають у тебе твоє минуле і твою пам ’ ять. І все, що ти можеш їм протиставити – це свою любов і свою ненависть. Ну, і свої кримінальні навички.

Уривок з роману

Розвиток джазу в Донецькому басейні традиційно супроводжувався голосними подіями та скандальними подробицями. Очевидно, саме скандальність та нарочита алогічність більшості з них пояснюють майже цілковиту відсутність більш-менш серйозних досліджень, що стосувалися б становлення джазу в промислових регіонах Півдня тодішньої Російської імперії. Історія, що тут наводиться, є особливо дивною та не до кінця вивченою. Стосується вона малодосліджених до сьогодні гастролей квартету сестер Абрамс навесні та влітку 1914-го року. Але розповідь слід, вочевидь, почати не з самих гастролей, а з подій, що їм передували. Стались вони в громадах методистської церкви Чикаго. При одній із чиказьких церков функціонувала їдальня для безпритульних, із якою напряму був пов’язаний місцевий осередок Анархістського Чорного Хреста – благодійної організації, створеної для підтримки ув’язнених анархістів, передусім у царській Росії. АЧХ займався збором фінансової допомоги для каторжан, наймав адвокатів для захисту членів анархістських гуртків, передавав до Європи пропагандистську літературу. Саме в цій їдальні, взимку 1913-го року, і сталась зустріч активістів АЧХ батька й сина Шапіро з чорношкірими сестрами Абрамз – Глорією та Сарою, котрі на той час тісно співпрацювали з методистською церквою, співаючи в церковному хорі. 

Глорія та Сара Абрамз увійшли до історії північно-американського джазу як одні з найбільш відомих та оригінальних виконавиць спірічуелз. Великою мірою саме завдяки їм спірічуелзи з суто конфесійного церковного вжитку потрапили на велику сцену. Родина Шапіро відразу ж зацікавилась можливістю тісної співпраці з сестрами, маючи на меті використати популярність співачок у партійних інтересах. Після довгих умовлянь, погроз та підкупів, старшому із родини, Леву Шапіро вдалось схилити сестер до співпраці. План був простий: організувати гастролі хору сестер Абрамз на Півдні Російської імперії, в промисловому районі Донбасу, з метою розповсюдження серед робітників анархістської літератури та передачі місцевим анархістським осередкам великої грошової суми, призначеної на розвиток революційної діяльності. Спочатку сестри рішуче відкинули саму можливість співпраці з емігрантськими анархістськими колами. Проте Леву Шапіро вдалось спокусити молодшу із сестер, Сару, і, опинившись під загрозою церковного відлучення, Глорія та Сара погодились на участь у цій сумнівній операції та зобов’язались узгодити всі конфесійні нюанси з керівництвом церкви. 

Церковна адміністрація чикагських методистів радо сприйняла ініціативу сестер щодо розповсюдження методистських ідей серед промислового пролетаріату Донбасу та німецьких колоністів півдня Росії. Тож заручившись необхідною їм підтримкою, сестри почали збиратись.

В березні 1914-го, пароплавом Російсько-Малоазійського пароплавного товариства «Месопотамія», сестри вирушили з Північно-Американських сполучених штатів. Компанію сестрам у їхній духовній місії склали їхня давня подружка, ірландка за походженням Варвара Керрол, та мексиканська співачка, активістка методистської церкви Марія де лос Мерседес, котра зголосилась плисти з сестрами, тікаючи від переслідувань церковної адміністрації, що звинувачувала Марію в привласненні коштів, переданих на церкву парафіянами. Пароплав, на якому квартет рушив через океан, використовувався фірмою переважно для перевезення через Атлантику російських емігрантів, котрі місяцями жили в портах Криму та Приазов’я в очікуванні свого рейсу. Назад, до Євразії, пароплави товариства повертались напівпорожні, що спричиняло зростання недекларованих перевезень та тісний зв’язок команд більшості суден із криміналом. «Месопотамію», команду якої складали переважно греки та цигани, ще в Нью-Йорку частково навантажили м’ясними консервами, мануфактурою та мішками з письмовою кореспонденцією. Окремим вантажем провозили партію фонографів, що користувались на той час у Східній Європі неабияким попитом. 

Сам пароплав давно потребував капітального ремонту й належав до найбільш старих суден товариства. Розрахований він був на перевезення ста пасажирів першого класу та близько півтисячі емігрантів. Сестри поселились у порожніх від товару трюмах, рідко підіймаючись нагору і майже не контактуючи з командою. Слід сказати, що матроси, котрі отримали за перевезення жінок доволі серйозну суму, все-одно ставились до своїх пасажирок насторожено, коли б не сказати вороже. 

За словами молодшої з сестер Абрамз, Сари, подорож видалась складною та безкінечною. Пароплав важко перекочувався через зелену березневу Атлантику, глухо видзвонюючи напівпорожньою утробою. Від самого Нью-Йорка за ними летіли чайки, ніби відчуваючи легку здобич. Греки відстрілювали птахів із револьверів, і вони падали в холодну воду, тонучи в хвилях, мов білі троянди. Сестри перестрашено зачинялись у великих, як спортивні зали, трюмах, слухаючи постріли й пошепки виспівуючи свої спірічуелзи.

Першу зупинку пароплав зробив коло берегів Ньюфаундленда. Острів традиційно був схований туманами, і щойно опинившись посеред цього свіжого густого молока, команда зупинилась, не наважуючись рушити уперед, в збовтану туманну вологу, наповнену китами й крижаними горами. На ранок сестри вийшли на палубу і, побачивши льодяні брили, що обступали їх звідусюди, почали співати псалми. Матроси, котрі спершу розгубились, не знаючи як реагувати на їхній спів, зрештою пристали до хору, стишено підспівуючи за жінками. Незабаром туман відтягло на Захід, і «Месопотамія» благополучно пристала до берега.

За кілька днів пароплав рушив далі. Час для жінок спливав у постійних співах та розмовах. Сестри майже не мали з собою речей, окрім змінного одягу, збірників із нотами та літературою й двох брезентових торб із американськими доларами. Молодші Варвара та Марія розпитували Глорію про ті місця, куди їм випало мандрувати. Глорія відповідала, що сама знає не так багато, але чула, що життя в містах, куди вони прямують, сильно різниться від життя в Північно-Американських штатах. Місцеві жінки за її словами винятково добре співають, маючи при цьому абсолютний слух, а чоловіки зазвичай володіють музичними інструментами, і лише надмірна соціальна диференціація та жорстоке експлуатування більшості населення капіталістичним істеблішментом не дозволяють цим чоловікам та жінкам удосконалювати своє уміння задля примноження слави господньої. Варвара і Марія тішились, очікуючи на прибуття та виступи в далеких країнах, натомість молодша з сетер Абрамз, Сара, погано переносила умови корабельного побуту, страждаючи від морської хвороби та цілковитого

Детальніше...

Светлана Алексеева Я просто хочу любить

Ja prosto xochu lybutАнотація.

Восемнадцатилетней Виктории довелось испытать столько, что хватило бы на целую жизнь. На дворе середина 90-х, и большой город неласково встречает провинциалку-сироту. День и ночь без отдыха работая официанткой в кафе, Виктория ждет настоящую любовь… И, когда во время очередного праздничного застолья молодой бизнесмен подходит к микрофону и предлагает стать его женой первой, кто согласится, Вика неожиданно делает шаг вперед…

Детальніше...

Ерік Берн Ігри, у які грають люди

Igru y aki graut ludiКнига «Ігри, у які грають люди» написана Еріком Берном у 1964 році. Він задумав її як продовження книги «Транзакційний аналіз у психотерапії», де вперше були викладені основи нового психотерапевтичного методу. У новій книзі автор детальніше зупиняється на теорії психологічних ігор, які люди грають у різноманітних ситуаціях: у сім'ї, на роботі, в особистих стосунках.

Книга «Ігри, у які грають люди» вже в перші роки після виходу у світ стала бестселером, вона була перекладена на десятки мов і багато разів перевидавалася. Зараз вона є однією з найпопулярніших у світі книжок з психології.

Детальніше...

Кокотюха А.Легенда о Безголовом

Без названия 4Анотація.

Семейная жизнь киевского адвоката Ларисы Гайдук не сложилась, большой город надоел. Чтобы немного отдохнуть, молодая женщина едет к подруге в маленький уютный городок Подольск. Но в первый же день понимает, что об отдыхе можно только мечтать: в центре города найдено обезглавленное тело киевского журналиста. Ходят слухи, что это дело рук призрака Безголового, который живет в старинном замке за городом. Лариса отправляется туда, но не находит ничего подозрительного. А вечером, по дороге домой, вдруг видит неподалеку от замковых стен темную фигуру… без головы! Неужели старинные предания не лгут? Но Лариса не верит в привидения. Она начинаетрасследование, не догадываясь, что сама правда может стоить слишком дорого…

Детальніше...

Кокотюха А. Пророчество

prorochestvoАнотація

Загадочная ворожка напророчила смерть бизнесмену — и на следующее утро было найдено его тело… Что это: магия, проклятье? Разбираться придется бывшему оперативнику Сергею Горелому. Еще вчера он был в тюрьме. Оказался за решеткой за грехи начальства. За примерное поведение его выпустили досрочно и… Правду говорят: бывших оперативников не бывает. Сергей сразу взялся за это странное и запутанное дело. Друг Сергея отправился на задержание подозреваемого и погиб. Теперь для Горелого дело чести разгадать секрет предсказательницы и узнать, кому были нужны эти убийства. Тем временем ворожка говорит, что Сергея ожидает скорая гибель. Но ведь не все пророчества сбываются…

Детальніше...

Контакти

Науково-технічна бібліотека НЛТУ

вул. Ген. Чупринки, 101, м.Львів, 79057

тел.: (032) 237-79-85

e-mail: library@nltu.edu.ua

Пропозиції та побажання просимо повідомляти нам на електронну адресу  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Top of Page