"Пам'ятаємо. Єднаємося. Переможемо": 90-ті роковини Голодомору-геноциду

У 2022–2023 роках Україна вшановує 90-ті роковини Голодомору-геноциду. Цю скорботну дату ми згадуємо сьогодні в реаліях нової боротьби за виживання української нації. Через 90 років після вчинення Голодомору-геноциду на теренах України Росія вчиняє новий геноцид – війною. Одвічний ворог нас знову намагається «денаціоналізувати» та упокорити, щоб не випустити з-під свого впливу та не допустити зміцнення української державності. Методи новітнього путінського режиму мало відрізняються від сталінських: вбивства, терор голодом і холодом, залякування, депортації.
Українська нація мужньо чинить спротив значно чисельнішому ворогу. В нас немає іншого вибору, ніж вистояти. Інакше історія закине українців на нове коло вже пройдених випробувань. Ми пам’ятаємо уроки минулого й не хочемо повертатися в «тюрму народів». Саме національна пам’ять робить нас сильнішими, надає сил для подальшої боротьби.

Українським інститутом національної пам'яті було оприлюднено інформаційні матеріали до вшанування пам’яті жертв Голодомору – геноциду Українського народу – 2022: https://bit.ly/3hKRx5b

Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують методи геноциду. Майже дев’ять місяців повномасштабної війни засвідчили: здійснюючи вторгнення, Росія має на меті знищити українську націю як таку. Знищити українську ідентичність, культуру, мову. Для цього окупанти вбивають і депортують українців, руйнують міста, спалюють українські книжки.
Та це не перший злочин такого масштабу, який Москва здійснює проти України. У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим, попередник путінського рашизму, вчинив в Україні злочин геноциду – Голодомор.  Зумисно створений голод убив мільйони українців, а долі тих, хто вижив, скалічив. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців. Унаслідок Голодомору активний, а тим більше масовий спротив радянському режиму було припинено.
У нинішній війні Росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – геноцид Українського народу. Вона використовує схожі інструменти підкорення та інформаційні технології.
Метою Росії було і є знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. 
Геноциди і Сталіна, і Путіна спрямовані на те, щоб подолати опір українців, провчити непокірних, виховати лояльність та перетворити тих, хто залишиться, на «радянських/російських» людей. Ці злочини проти українців здійснюються за однаковою двоетапною схемою. На першому етапі режим намагається знищити національну ідентичність пригноблюваної групи, а на другому – нав’язати свою ідентичність. Власне, це і було ціллю Сталіна та залишається ціллю Путіна. Цілковите фізичне винищення не є фінальною метою агресора, він прагне до насадження покори з подальшою асиміляцією та русифікацією. Геноциди – це інструмент досягнення мети.
Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору.  
Путін застосовував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почалися терор (масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство), блокада (російські воєнні облоги: умисне та систематичне створення умов, що загрожують життю), депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей).
Між інформаційними й пропагандистськими кампаніями періоду Голодомору та нинішньої російської агресії – найбільше спільного. І тоді, і тепер Росія розвернула масштабні дезінформаційні та пропагандистські кампанії для підготовки російської аудиторії до скоєння чи схвалення звірств, а також приховування злочинів. І тоді, й нині Росія розраховує на атмосферу байдужості на заході, силу страху перед своєю міццю та намагається створити паралельну штучну інформаційну реальність, далеку від дійсності.
Сьогодні українці мають власну державу. І завдяки цьому успішно протистоять путінському геноциду.
Перемога України й покарання винних важливі не тільки для нашої країни, вони важливі для всього світу. У роки Голодомору західні уряди, прагнучи не погіршувати відносини з СРСР, воліли мовчати. Після Другої світової війни на міжнародному рівні було засуджено нацизм, проте злочини радянського режиму, зокрема й Голодомор-геноцид українців, залишилися без належної та єдиної міжнародної оцінки навіть після розпаду Союзу. А ще через три десятиліття режим у Росії знову вдався і до геноцидних практик щодо українців, і до використання голоду як інструменту, щоб тиснути на міжнародну спільноту. Наше сьогодення вчить: щоб слугувати запобіжником проти повторення трагедій і злочинів минулого, наша пам’ять має бути живою і чесною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів.

Відтак цьогорічна кампанія на вшанування пам’яті жертв Голодомору проходитиме під гаслом «Пам’ятаємо. Єднаємося. Переможемо!».
Пам’ятаємо злочин сталінського геноциду та його жертв.
Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз’єднаність і непорозуміння стали причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і вчинення злочину геноциду. 
Але зараз Україна і світ – інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо.

Голодомор 1932–1933 років: що відомо

Кількість жертв Голодомору 1932–1933 років, за різними оцінками, коливається від 3 до 7 мільйонів осіб. Деякі дослідники називають й більші цифри. У рішенні Київського апеляційного суду щодо винуватців Голодомору від 2010 року вказано 3,9 мільйона. А все тому, що в Радянському Союзі намагалися будь-що приховати правду про геноцид українського народу. Через три десятиліття режим вдався до нових геноцидних практик проти українського народу.
Офіційно Голодомор 1932-1933 років був визнаний геноцидом українського народу Верховною Радою України 2006 року. В той же час 16 країн світу визнали цей період винищенням української нації. Серед них: Австралія, Грузія, Еквадор, Естонія, Канада, Колумбія, Латвія, Литва, Мексика, Парагвай, Перу, Польща, США, Угорщина, Португалія, а також Ватикан як окрема держава. А ще вісім засудили його як акт винищення людства.
Голодомор 1932-1933 року відбувався на всій території радянської України, а також на Кубані і Поволжі, де проживали українці в той час. Масовий голод був у Казахстані, на Південному Уралі і в Західному Сибіру. Найбільше українців, згідно з демографічними даними, загинули на території сучасних Київської, Харківської, Сумської, Полтавської, Дніпропетровської, Чернігівської, Вінницької, Житомирської, Одеської областей.
На той час землі Волині, Галичини та Західного Поділля входили до складу Польщі, Буковини — до складу Румунії, а Закарпаття — Чехословаччини. Тому голоду тут 1932-1933 року взагалі не було.
1932 року для України встановили нереальний до виконання план заготівлі хліба (356 млн пудів). Йшлося тоді про повну конфіскацію всіх запасів пшениці та іншого зерна. Також конфісковували харчі, майно, одяг. Забирали їх за невиконання наказу як штраф.
Історик Станіслав Кульчинський вважає, що в Україні 1932 року було майже 25 тисяч колгоспів. І всім їм було висунуто нереальні плани заготівлі. Попри це 1500 із них ці плани змогли виконати. Вони під каральні санкції не потрапили. Тому на їхніх територіях не було такого смертельного голоду.
Боржників заносили до так званих "чорних дошок". В ті роки це означало смертний вирок. Адже таким населеним пунктам не завозили товари, їхнім жителям забороняли покидати межі селища, а все майно конфісковували.
В серпні 1932 року з'явився так званий "Закон про 5 колосків" (Більш детально: "Закон про п’ять колосків" як одне із знарядь скоєння геноциду в Україні в 1932-1933 роках). Під приводом того, що розкуркулені селяни (ті, у яких забрали всі речі і їжу за штрафи) розкрадають вантажні поїзди, кооперативне та колгоспне майно. За такі порушення закону, який запропонував створити сам Сталін, передбачався розстріл, а за пом'якшувальних обставин могли ув'язнити на 10 років. Права амністії не існувало.
В народі документ одразу прозвали "Законом про 5 колосків", оскільки винним був кожен, хто взяв до рук хоча б кілька колосків пшениці поруч із колгоспним полем. Діяв він до 1947 року, але найбільше його застосовували саме 1932-1933 року.

У Вінниці відкриється проєкт «МАРІЯ» канадської художниці українського походження Лесі Марущак. Він є мобільним меморіальним простором, що увічнює пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років та присвячений його 90-м роковинам. Окрім цього виставка передбачає інтерактивну участь глядачів.
За словами мисткині Лесі Марущак, в образі Марії втілена пам’ять мільйонів людей, а її історія — це компіляція багатьох спогадів:

– Для мене було критично важливим уникнути монолітної мови та форми традиційних меморіалів, а натомість створити абстрактний простір, який би зіштовхував глядача із колективною пам’яттю про втрату. Сучасна війна проти України спирається на ті ж види зброї, які нормалізувалися під час та після Голодомору: дезінформація, заперечення та приховування. МАРІЯ — це метафора персонального та колективного страждання.

В експозиції представлені архівні фотографії в авторській обробці з серій “COUNTING”, “TRANSFIGURATION” та “ERASURE”. Роботи авторки передають емоційну та раціональну відповідь на злочин, сформовану на основі розповідей тих, хто пережив Голодомор.
Відкриття виставки відбудеться цього четверга, 24 листопада, о 18:00 в культурному центрі «Галерея-ХХI», регіональному центрі сучасного мистецтва «Арт Шик» за адресою: вулиця Архітектора Артинова, 12-А. Експозиція проєкту у Вінниці триватиме з 24 листопада до 24 січня.

Національний музей Голодомору-геноциду, як центр вшанування пам’яті жертв Голодомору, підготував низку виставкових, наукових, освітніх та мистецьких заходів до 90-х роковин трагедії.
Запрошуємо долучитися до вшанування пам’яті жертв Голодомору в листопаді 2022 року.

• 18 листопада, 12.00 – 13.00. Публічний захід з передачі Музею благодійниками експонатів для фондів музею. Зала пам`яті Музею Голодомору, вул. Лаврська, 3. Акредитація для ЗМІ на захід обов’язкова.
• 19–20 листопада, 14.00 – 15.30. Прем’єра вистави SИN («Син», за однойменним оповіданням Валер’яна Підмогильного). Виставу поставлено театральною майстернею «ПОГLЯD» (режисери Єгор Водяхін та Христина Шелудько) за участі Заслуженого народного ансамблю пісні і танцю України «Дарничанка». Зала пам’яті Музею, вул. Лаврська, 3. Вхід вільний, за обов’язковою попередньою реєстрацією та підтвердженням, оскільки кількість учасників обмежена.
• 23 листопада, 12.00–13.30. Відкриття виставки «Leica, що бачила Голодомор». Вперше в Україні і світі відвідувачі зможуть побачити оригінальний альбом з фотографіями Харкова 1933 року та фотоапарат Leica ІІ, яким вони були зроблені. Ці предмети належали австрійському інженерові Александру Вінербергеру і є найціннішими у світі експонатами з історії Голодомору, а світлини – доказами вчинення комуністичним тоталітарним режимом злочину проти української нації. Зала пам’яті Музею, вул. Лаврська, 3. Виставка триватиме тільки 23-27 листопада. Акредитація для ЗМІ обов’язкова.
• 24 листопада, 11.00. Відкриття та І секція VІ Міжнародної науково-практичної конференції «Геноцид як зброя у боротьбі проти української нації в ХХ-ХХІ ст.: інтердисциплінарні підходи». Університет менеджменту освіти, вул. Січових стрільців, 52а.
• 24 листопада, 13.00 – 14.30. Публічна розмова «Як таємні фотографії Голодомору стали найціннішим експонатом». Зала пам`яті Музею, вул. Лаврська, 3.
• 25 листопада, 11.00. ІІ секція VІ Міжнародної науково-практичної конференції «Геноцид як зброя у боротьбі проти української нації в ХХ-ХХІ ст.: інтердисциплінарні підходи». Агенція Укрінформ, вул. Б. Хмельницького, 8/16.
• 26 листопада, День пам`яті жертв Голодомору. Публічні пам’ятні заходи на території Музею. Вул. Лаврська, 3.
• 26 листопада, 16.00. Всеукраїнська акція «Запали свічку пам’яті». Музей Голодомору, вул. Лаврська, 3.
• 26 листопада, День пам`яті жертв Голодомору. Панахиди за жертвами Голодомору. Храми ПЦУ та УГКЦ.
• Закликаємо долучитися до Всеукраїнської акції «Запали свічку пам’яті» в своїх оселях 26 листопада о 16.00.

Програма може змінюватися. Стежте за анонсами Музею на сайті та в соцмережах.
Також Музей пропонує відвідувачам інтерактивні екскурсії та заняття з історії Голодомору, майстер-класи.

Корисні тематичні посилання

• Серія роликів «Незламні» про людей, які пережили Голодомор чи були його свідками і не тільки вижили фізично, а й не дали знищити себе духовно.
  Дивіться за посиланням 
• Серія роликів «Голодомор – помста за свободу»
  Дивіться за посиланням
• Відеоісторія «Чому Голодомор став можливим?»
  Дивіться за посиланням

Книги та брошури

• Брошура «Голодомор. Комуністичний геноцид в Україні»
  Завантажити
• Брошура «Голодомор не зламав» [brochure “The Holodomor failed to break us”]
  Завантажити
• Книга «Репресовані» щоденники. Голодомор 1932–1933 років в Україні».Це збірка щоденників та нотаток семи очевидців Голодомору, які зафіксували побачене, почуте та пережите.
  Переглянути і завантажити електронну версію книги
• Книга «Людяність у нелюдяний час» (2-ге видання) розповідає про доброчинців, які в 1932–1933 роках допомагали вижити тим, хто голодував.
  Переглянути і завантажити електронну версію книги
• Збірка спогадів Анастасії Лисивець «Скажи про щасливе життя» [Testimony of the Holodomor by Anastasia Lysyvets “Speak of the Happy Life”]
  Переглянути і завантажити електронну версію українською
• Книга Ірини Реви «По той бік себе» – про соціально-психологічні та культурні наслідки Голодомору і сталінських репресій.
  Переглянути і завантажити електронну версію книги 
• Книга «Пам’ять роду» – 16 історій родин, які пережили Голодомор 1932–1933 років.
  Переглянути і завантажити електронну версію книги

З нагоди цієї сумної дати в Науково-технічній бібліотеці НЛТУ України проведена година скорботи «Свічка плакала в скорботі», організовано ряд тематичних заходів: година спілкування «Пам᾽ятаємо завжди, не повторемо ніколи»; перегляд літератури «Забуті сторінки історіі»; книжкова виставка «Свічка плакала в скорботі», де представлені матеріали та документи, які розкривають всю трагедію голоду на Україні, його наслідки та свідчення людей, що пережили ті трагічні роки; віртуальні виставки: 

• День пам’яті: 10 книг про жертв голодоморів. 
• Голодна Україна плакала й стогнала
• «Голодомор: відкриваємо правду світові», 
• Запрошуємо до перегляду

Матеріали /Режим доступу станом на 25.11.2022р./: 
https://tsn.ua/ukrayina/26-listopada-2022-roku-v-ukrayini-i-sviti-vshanovuyut-pam-yat-zhertv-golodomoriv-2207482.html
https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-vshanuvannya-pamyati-zhertv-golodomoru-genocydu-ukrayinskogo-narodu-2022
https://vezha.ua/proyekt-mariya-u-vinnytsi-vidkryyetsya-vystavka-pro-golodomor-1932-1933-rokiv-v-ukrayini/

Підготувала Науково-технічна бібліотека НЛТУ України
Валентина Новосад,зав. відділу обслуговуванні і зберігання фондів 

Матеріал підготовлено 25.11.2022р.