Вітання зі Всеукраїнським днем бібліотек від президентки Асоціації

Друзі! Вітаю всіх бібліотечних людей зі Всеукраїнським днем бібліотек! 

Дуже хочеться, щоб ці дні були сповнені лише теплом, сонцем і радістю. Та ми проживаємо в боротьбі ще один рік російської війни, в якій кожен із нас має болючі втрати: рідних людей, домівок, роботи, здоровʼя, хтось навіть і життя… Понад 700 зруйнованих та пошкоджених бібліотек, більше 200 000 втрачених книжок, бібліотекарі, які загинули… 

Чи стомилися ми? Так, стомилися. Чи важко нам? Так, важко. Чи витягуємо ми фізично й психологічно? По-різному. Та попри все ми щодня приходимо в свої бібліотеки, щоб відновлювати зруйноване, будувати укриття, тримати відчиненими двері наших бібліотек та допомагати всім, хто цього потребує. Приходимо, щоб навчати роботі з комп’ютерами та гаджетами, в нових програмах і застосунках, вчимо розпізнавати брехливі новини, захищати своє ментальне та фізичне здоровʼя, читаємо книжки з дітьми й дорослими, удосконалюємо з ними іноземні й українську мови, плетемо сітки, передаємо книжки на фронт і закордон для українців, які зараз там, і донатимо, донатимо, донатимо на ЗСУ… Цей перелік кожен із нас може продовжувати. 

То що нас тримає? Що дає нам сили? Напевно, у кожного є свої секрети, та в усіх нас є спільне — це холодна лють до наших ворогів і це безмежна Любов до людей та до України. А ще — Надія й Віра в нашу Перемогу. І ми своєю роботою щодня підтверджуємо, що бібліотекарі — надійний тил для наших воїнів. 

Для кожного з нас очевидно, що в цій війні українці воюють не лише за свою землю та незалежну державу, а передусім за нашу ідентичність та загальнолюдські цінності. І саме в цьому ми, бібліотекарі, можемо й робимо дуже багато. 

Бібліотека, напевно, найпарадоксальніша соціальна інституція: тут оживає минуле, але тут і народжується майбутнє. А бібліотекарі — найпарадоксальніша з професій: ми найпослідовніші консерватори, але й найпрогресивніші інноватори. Бібліотека створює та тримає звʼязок між учора, сьогодні й завтра. У бібліотеці гуртуються спільноти й зростають люди майбутнього, а бібліотекарі роблять усе можливе й неможливе, щоб це майбутнє в нас було. 

То ж ми формулюємо наше бачення майбутнього, де бібліотека — це простір співдії, місце сили, зростання та дозрівання людей майбутнього, майбутнього громади й майбутнього України. Адже лише зріла особистість і зріле суспільство здатні й подолати виклики, і скористатися можливостями. 

А зробити такими наші бібліотеки ми можемо лише разом: прогресивні керівники бібліотек, активні бібліотекарі та люди громади, а також розумні та далекоглядні представники влади. Вірю, що так і буде. Адже наші бібліотеки в цьому жорсткому випробуванні війною вкотре довели свою незламність і спроможність, повністю підтверджуючи наш цьогорічний девіз: «Бібліотека — твоя синергія Перемоги!». 

Тож тримаємо стрій! Віримо, цінуємо й любимо! Гуртуємось та підтримуємо одне одного! Ми обов’язково переможемо! Слава Україні! 

Із глибокою вдячністю до кожного захисника й захисниці, до кожного бібліотекаря та бібліотекарки, до кожного та кожної, хто любить і підтримує свою бібліотеку! 

Щиро 
Оксана Бруй, 
президентка Української бібліотечної асоціації, 
директорка Науково-технічної бібліотеки КПІ ім. Ігоря Сікорського